Нарешті

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Фанфік написаний для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021

Ключ: На публіку

Робота четверта, слів: 467


— Почекай трохи, — тихо і м’яко просить Каґеяма, відходячи на крок, коли Хіната підходить до нього після тренування з наміром міцно обійняти. — Ще не всі пішли.

Хіната помічає легкий рум’янець на його щоках, згідно киває і залишається на місці. Обертається, щоб подивитися, хто залишився в залі крім них. Він знає, що коли всі розійдуться, вони з Каґеямою підуть по домівках і будуть обійматися всю дорогу.

Він пам’ятає, що Каґеяма поки що хоче тримати їхні стосунки в таємниці. Він не знає причин, він не питав, він просто приймає це.

Хіната сподівається, що це колись зміниться. Їм просто потрібен час.

Стосунки — це щось нове для них обох, і з кожним днем дізнаватися все більше один про одного дещо дивно, якщо ви вже досить давно постійно проводите час разом, бо граєте в одній команді. Хіната не впізнає Каґеяму, коли той ніжно клює його в губи на прощання. І посміхається. Зовсім не моторошно, ні, навпаки. М’яко, гарно і лагідно. До такої його посмішки він ще не звик. І якщо Хінаті хочеться розказати всім, яким чуйним і ласкавим може бути Каґеяма, то сам Каґеяма хоче бути таким тільки з Хінатою.

Шойо лише важко зітхає, коли доводиться відійти від нього на безпечну відстань, щоб «ніхто нічого зайвого не подумав». Потім Каґеяма вибачиться і скаже, що їхні стосунки не зайві, вони дуже важливі для нього, просто він просить, майже благає трохи почекати.

Здається, Суґавара щось підозрює, бо іноді кидає в їх сторону багатозначні погляди, та й нехай. Можливо, всі взагалі вже в курсі. А Каґеяма просто трохи боїться, от і все.

Іноді він дозволяє собі більше. Іноді Хіната ловить на собі його захоплений погляд посеред гри і, звісно ж, відповідає широкою усмішкою. І Каґеяма не ховається, не вдає, що ця усмішка адресована комусь іншому. Йому. Тільки йому. І це вже прогрес, початок, повільний підступ до чогось більшого.

З часом Хіната починає сумніватися, чи хоче розкриття. Якщо вже Каґеяма так старанно все приховує, то може, не потрібно наполягати?
Та щойно він починає про це думати, Каґеяма раптово змінює все й одразу.

Це відбувається якось дуже швидко й несподівано. На черговому довгому тренуванні вони б’ють останню, стараються, і їхня швидка виходить точною та успішною. Ідеальною.

Хіната підстрибує в радощах, а потім, опинившись двома ногами на землі, бачить Каґеяму дуже близько біля себе. Надто близько за його критеріями.

— Ти неймовірний, — каже він, не понизивши голос, як завжди робив це раніше, коли говорив щось подібне.

Каґеяма ніжно притискає його до себе за плечі, а потім цілує, повільно й гаряче, отак просто, на очах у всіх. Здається, дехто з команди взагалі не дивується. Хтось закочує очі, а хтось переможно сплескує в долоні.

— Ну нарешті, — полегшено зітхає Даїчі.

Тобіо лише знизує на все плечима. Наче не було тих довгих місяців хованок. Наче його зараз не перевертає всього зсередини від радості.

— Бакаґеяма, — знічено бурмоче Хіната, хоча сам заледве не стрибає від щастя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: