Мавка. Давид. Кров.

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кривава мавка. Розділ 3

Я Кароліна і я вбивця. Від події, коли я не стрималась минув тиждень, я шукала того хлопчика, але він наче щез. У пошуках я помітила, що за мною хтось ходить, але я не оберталася, щоб не спалахнути. Вчора я побачила, що хлопчик спав на лавці, разом з безпритульними. Там було багато сміття від їжі, різний одяг та декілька котів, я зрозуміла, що хлопчик залишився тут, бо йому нікуди було йти, та чому він не пішов додому? (ключі від квартири були у мами Якова, та коли Кароліна їла її тіло, то вони зникли, Яків просто не міг потрапити додому) Я вирішила забрати його завтра, а сьогодні накупити людських продуктів. Зайшовши в магазин, я помітила, що мій переслідувач також пішов за мною. Рибу, молоко, овочі, печиво – це те, що я придбала. Вийшовши з магазину, я не помітила переслідувача. Чудово.

(6″13) Ранок. Шлунок зводить від молочки, хочеться чогось іншого… Я вдягнулася та пішла за хлопчиком. Він досі спав, тому я не будила його, а взяла на руки й понесла у свою домівку. На моє плече хтось поклав руку.
– Пані, вам допомогти? – мовив чоловік.
– Дякую, він не важкий та й живу я недалечко.
– Можна, я понесу його до вашої домівки? Ви виглядаєте втомленою.
– Ви не почули з першого разу? Я сама, – злісно мовила та продовжила, – і говоріть тихіше, мій с… (як же важко це вимовити) Мій с-син може прокинутись.
– У мене в рюкзаку є пачка теплої крові… Будь ласка, запросіть мене на чаювання.
Коли чоловік заговорив про кров, мій шлунок різко застогнав і я подумала, що не потрібно хвилюватися, це всього лише звичайний перехожий, у якого випадково в рюкзаку опинилась пачка крові. Все ж запрошу його на чашечку чаю.
– Ви така гарна.

Коли ми зайшли у квартиру, то я поклала хлопця у своє ліжко, а ми з Давидом (він сказав своє ім’я) пішли на кухню.
– Який чай бажаєте у мене є… – він перебив мене.
– Давай краще на “ти”, не хочу відсторонюватись від такої прекрасної жінки.
– У мене є чай з м’ятою, малиновий, абрикосовий, з лимоном, каркаде..
– Каркаде краще, воно таке червоне..
Я зробила нам чаю, але сама не пила, бо чекала, коли він витягне ту кров. Я хотіла забрати її в нього і вигнати з дому.
– Давиде, ти казав у тебе кров є?
– Так, вона така ніжна, як і ти. Знаєш, – він розстібнув рюкзак, – я довго збирав її для тебе. Тож скажи, як називається м’ясо, – Давидові руки витягнули той пакет, – яке їдять з кров’ю?
Я вже ледь стримувала себе, але все ж відповіла йому “Р-ре”.
– Так, ре. Це м’ясо, яке довели до температури не більше 50°C. А знаєш, ця кров, – Давид помахав пакетиком, – холодна. Не думаю, що ти будеш пити холодну кров, – він розстібнув ґудзики на своїй сорочці й взяв до рук ножа, – а щоб така прекрасна пані, як ти наситилася нею, потрібно її, – чоловік розрізав пакетик над собою і все його тіло огорнуло червоне полотно, – нагріти!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: