Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Довіритись Хранителю

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

На наступний день Рікон організував Ештону зустріч зі зграєю Візая. Саме ця зграя найближче стоїть по віку до межі стабільності біоритмів. Опісля вони змушені будуть шукати собі партнерів.

Зайшовши в клас, Ештон відшукав поглядом Візая. Тут. От і добре. Ештон сів за вчительський стіл і поглянув на аудиторію. Всі дивилися на нього… З позитивним настроєм. Нормально. Ештон не зовсім розумів. Вони що вже розповіли одне одному, що Ештон – хороший дядько? Ну… Якби там не було – ворожості немає і прекрасно.

– Отже… Всім привіт. – Почати Ештон не знав з чого…

– Доброго дня. – Привіталися всі складним хором. Як в школі. Ештон офігів. Поглянув на Рікона. Він стояв справа від Ештона. Він взагалі завжди там стояв. Ніби його місце.

– Я навчив. Хай звикають до людей. Треба вітатися.- Пояснив Рікон. Ештон підняв брову, але погодився біохвилями.

– Окей… Візай, то хто з тобою в ланці? – Якось рішення з чого почати, прийшло саме.

– Тірей і Зіса. – Відповів Візай. Названі лари підняли руку. Окей… Що виходить?

– Зіса, ти з кимось в парі? – Спитав Ештон. Зіса округлила очі і намагалась сформулювати думки у відповідь.

– Я розумію, зв’язок ніхто не закріплював і все таке. Є той хто тобі подобається, з ким ти пару хотіла б утворити? – Спитав Ештон. Зіса заперечно похитала головою. Логічні висновки напрощуються самі… – Тоді давайте так. Зіса буде шукати собі нового вожака окремо. Можливо знайде собі пару серед людей. А ви двоє будете шукати одного вожака. – Всі оніміли.

– Одного вожака? – Перепитав Візай.

– Так. Як Сірін і Рікон знайшли мене.- Пояснив Ештон. Вони переварювали.

– Добре. – Погодився Візай. Якось легко. Ештон здивувався. Але малий дійсно виважено погодився. Тірей на нього був не схожий ні каплі. М’який. Спокійний, привітний. Він лише подивився на Візая і висловив згоду хвилями.

– То я Вас ставлю разом? – Перепитав Ештон у Тірея. Він мовчки кивнув. Говорити, видно не любить. Ну, окей… – А ти, Зіса, що скажеш? Перевожу тебе в клас одну? Будеш шукати собі пару, так? – Зіса завагалася.

– Але ж я маю ще час… – Висловила вона те, що її непокоїть. І очікувально поглянула на Хранителя. Тепер Ештон зрозумів, що його цю роль лари поступово приймають. І очікують відповідної поведінки – що він про них подбає. Якось так…

– Не бачу проблеми. Маєш час в запасі. Бачитимеш претендентів на Ларів. Будеш спостерігати. Знайдеш когось, поспілкуєшся. А будеш впевнена у виборі – повідомиш. Вас закріплять один за одним і ви з партнером почекаєте, поки ти будеш готова. А там і зв’язок закріпите. – Такі собі демо стосунки. Побачення, заручини і весілля у пришвидшеному режимі. Дівчина задумалась.

– Добре. – Погодилась вона.

– От і прекрасно. – Ештон відкрив Ключ і створив список:

“Зіса;

Візай і Тірей;

Варт;

Тісай;

Кір.”

– Добре. Тепер далі. Хто з Вас фундамент зграї?- Всі переглянулися. Не ясно.- Основна ланка: вожак і наближені.

Руку підняли троє. Райд, Зоря, Стайван.

– Зоря, ти пара вожака? – Запитав Ештон. Вона кивнула. – І… Хто вожак? – Хоча він і так вже знав. Райд. Хлопець твердий, впевнений. Її сусід по парті. І, так, він підняв руку:

– Я. – І… Що з ними робити? Якщо дівчина ще пару собі знайде, то як пару має шукати пацан? Ештон ще був не певен, що це працює в дві сторони. Адже дозвіл на народження дитини приходить саме дівчині. А, значить, якщо людська дівчина укладе союз з хлопцем-ларом, то… Їм не дадуть дозвіл на народження дитини? Чи захоче таке дівчина? І, в такому випадку, забрати Стайвана від них двох – значить відірвати його від рідних і не дати нічого взамін…

– Стайван, а ти пари не маєш?- Спитав Ештон.

– Ні. Ми стараємось не утворювати між собою пар. – Пояснив Стайван. От тепер все ясно. Це і логічно, якщо бути чесним. У них дуже маленька популяція. Якщо лари весь час утворюватимуть між собою пари, то швидко настане проблема з кровозмішанням… Якийсь монаший двір… Ештон почухав голову.

– Окей. Я вас трьох в інший список внесу. Дайте мені час подумати. – Пробубнів Ештон і створив новий саисок:

“1 ланка:

Райд – вожак;

Зоря – пара вожака;

Стайван.”

– Так. Давайте далі. Наступна ланка.- У відповідь на це руки підняло п’ятеро ларів. Троє дівчат і два хлопця. Велика ланка. Стоп щось не сходиться. Троє плюс троє, плюс п’ятеро, разом – одинадцять. А в згараї всього дванадцятеро.

– А хто зайвий? – Спитав Ештон. Руку підняв лар на задній парті – Лекан. Цікаве в нього ім’я. Його спеціально так назвали? Він і справді сидів окремо. Ештон не розуміюче поглянув на нього.

– Ти без ланки? – Запитав він. Лекан відвернувся. Ештон перевів запитальний погляд на Рікона. Він стенув плечима з явним виразом обличчя, що говорив: “не моя згарая – не мені розбиратися”. Але Ештон не кумекав. Перевів погляд знову на Лекана. Рікон зітхнув:

– Він омега.- Ештон неприємно здивувався і перевів погляд на Рікона. Тому теж було не приємно.

– У тебе в зграї теж був омега?- Спитав Ештон. Рікону полегшало.

– Ні, у мене не було. У мене взагалі зграя маленька була – всього дев’ять чоловік. Але переважно все так і є. Верхівка зграї, її основа, омега: один або двоє, і ще одна або кілька маленьких ланок по два – три чоловіки. – Ештон переварював інформацію. З верхівкою, омегою і основою все ясно.

– А нащо ці маленькі ланки? – Спитав Ештон. Рікон не мав відповіді. Не знав.

– Не знаю. – Чесно зізнався він.

– Хм. Функція, точно є. – Задумався Ештон. Рікон спостерігав за Ештоном. Він думав. Все логічно. Вони живуть відірвано від природи. Не мають необхідності виживати, полювати і захищати свою сім’ю. Але в природі кожна з ланок якусь функцію би мала. Верхівка ясно – керує; основа теж ясно – полює, захищає, воїни; омега – цап відбувайло, той ким жертвують в разі чого. Так Рікон казав? А маленькі ланки тоді…? Ну, якщо проводити паралелі з солдатським строєм все теж дуже подібно: основа – рядові, верхівка – офіцери, а якщо офіцеру чхати, то і омега знайдеться. Але є і специфічні члени взводу. Зв’язкові, наприклад, медики інколи. То що виходить? Маленькі ланки – це специфічні члени зграї? Ештон перевів погляд на цих трьох. А вони і справді… Вирізняються. Хм… Якщо так… А на це схоже. То, Ештон вже знає з ким залишаться Візай і Тірей. Ештон чомусь більш ніж впевнений, що так і буде. Він доповнив список у Ключі:

“Зіса;

Візай і Тірей – Архітектор? ;

Варт;

Тісай;

Кір.”

Побачимо, чи Ештон помиляється. Він зосереджено затримав погляд на списку. Окей…

– Лекан. – Звернувся Ештон до хлопця. Той подивився на нього. – Ти хочеш з кимось залишитись, чи хочеш приєднатися до вожака сам?

Лекан нахмурився і поглянув на Ештона з-під лоба. Навіть з викликом.

– Я люблю свою зграю. – Сказав він тихо. З металом у голосі. Як він опинився на місці омеги для Ештона – загадка. Ештон прийняв і витримав його погляд.

– Я не сумніваюсь. – Серйозно і тихо- йому в тон, сказав Ештон. – Але питання не про це. А про твоє майбутнє. І про твою нову зграю.

Лекан стиснув губи, схрестив руки під грудьми. І напружено думав, дивлячись лише Ештону в очі. Тоді видихнув і сказав з холодним спокоєм:

– Так. Я спробую сам. – Ештон кивнув, прийнявши його відповідь. Доповнив список:

“Зіса;

Візай і Тірей – Архітектор? ;

Варт;

Тісай;

Кір;

Лекан.”

– А з Вами п’ятьма що робити? – Запитав Ештон, подивившись на компанію. Як не дивно відповів один із хлопців практично без заминки:

– Нас з Тадеєм в одну ланку. А дівчата нехай шукають сім’ї. Ми якщо ще не утворили пари, то уже не утворимо. А в людей зовсім інша будова сім’ї, ми з Тадеєм будемо зайві. – сказав Рісан. Цікаво, що його назвали на честь того лара, що вступав в союз душ з Мерін.

– Ти як на це Тадей? – Спитав Ештон.

– Згоден. – Просто відповів він. Хм… дивно якось. Навіть не подумав. Ніби довірився рішенню Рісана.

– А ви дівчата що? – Продовжував формувати Ештон загальну картину. Ліан невпевнено кивнула. Дві інші вагалися.

– Ліан, ти згодна шукати пару?- Уточнив Ештон. Вона кивнула впевненіше. Ну, добре. Ештон зарахує це як відповідь.

– А Ви двоє що? – Дівчата вагалися. Тіса обернулася на Райда (вожака). Він дав зрозуміти поглядом, що тут їй не допомагатиме. Ештону Райд як вожак не сподобався.

– Що тут думати, Тіса?- Спитав натомість Рісан.- Припустимо, станете ви в одну зграю. Одна з вас утворить пару з людиною. А інша що робитиме? Люди моногамні зазвичай. А навіть якщо ні. То що? Будете ділити одного чоловіка? І він же не питатиме, швидше за все. Це якась нісенітниця виходить. Ідіотизму не робіть.- Рикнув Рісан. Тіса нервово покусала губу. Ештон здивувався. Чому він не вожак? В суть справи вник на ходу. Вплив на свою ланку має. Видно, що і не все одно йому. Дивненько.

– Так, мабуть, ти правий.- Зітхнула тоскно Тіса. Вірі просто кивнула. А тоді все ж додала:

– Я буду окремо.

– Так. І я теж.- Кивнула остаточно Тіса.

– Гаразд. Секунду. – Сказав Ештон і доповнив список:

“Зіса;

Візай і Тірей – Архітектор? ;

Варт;

Тісай;

Кір;

Лекан;

Тіса;

Вірі;

Ліан;

Рісан і Тадей.”

Окей. Що робити з верхівкою – питання відкрите.

– Так. Райд, Зоря, Стайван. Я Вас ставлю разом поки що. А Ви дивіться по ситуації. Може знайдете когось, хто прийме всіх трьох. Може якось інакше щось вирішите. Прийдете до мене, поговоримо, коли знайдете вожака чи вожаків. Так? – Спитав Ештон.

– Так, добре. – Відповів Райд. Окей.

“Зіса;

Візай і Тірей – Архітектор? ;

Варт;

Тісай;

Кір;

Лекан;

Тіса;

Вірі;

Ліан;

Рісан і Тадей;

Райд, Зоря і Стайван.”

– Отже наразі все вирішили. Рікон, я сьогодні приведу Архітектора. Він візьме двох ларів. Тому всі, хто в парі чи в тріо мусять сьогодні бути на зустрічі. Організуєш? – Спитав Ештон.

– Так, звісно. – Погодився Рікон.

– Окей, тоді на зв’язку. – Сказав Ештон і встав. – До зустрічі хлопці і дівчата.

***

Архітектора двічі кликати не довелось. Вже за сорок хвилин Ештон стояв на вході в Елізіум (печера з Єлисейськими полями і Храмом Місяця по центру.) Щойно відкрилась капсула з неї вистрибнув Архітектор.

– Здрастуйте! – Поклонився він.

– Здрастуйте. – Усміхнувся Ештон.

– Ох! Я тут вперше! Яке щастя!- Архітектор і справді був в захваті.

– Вперше?- Архітектор вже згадував про це… Але Ештону хотілося почути пояснення.

– Так. Адже це особлива територія. Сюди можна заходити тільки з дозволу Повелительки, якщо ти не лар. Ну, а тепер з Вашого.- Усміхався від вуха до вуха Архітектор. Хм… Чому?

– Чому?- може Архітектор знає?

– Не знаю. Такий звичай.- Оглядаючи все навкруги сказав Архітектор.- Можливо це пов’язано з природою ларів. Ніколи не цікавився.

Вони за хвилин десять дійшли до Храму. Архітектору було явно не до розмов – Ештон не наполягав.

– Ооо! Яка краса! Ох! Конструкція стабільна. А завдяки врізним балкам вдалося врізатися в склепіння печери! – Затарахкотів Архітектор. І явно намірився оббігти Храм. Ештон став біля входу і терпляче очікував спутника. І, так – він показався з іншого боку Храму, викрикуючи хвалебні оди будівлі.

– Може ходімо вже всередину? – Спитав Ештон. Архітектор не звертав на нього уваги. Ештон закотив очі, втрачаючи терпіння.

– Там є церемоніальна зала.- Спробував Ештон надавити на слабкі місця дивака.

– Так! Ходімо!- Рванув він до входу. Ти диви, спрацювало. “Яка ж несподіванка.”- подумав саркастично Ештон.

Хвалебні оди продовжились уже всередині… Боже… Ештон не витримав, схопив його за рукав і потягнув по сходах в потрібний навчальний клас. Все це супроводжувалось розгляданням кожної колони, балки, балкону і калюжі. Особливо багато уваги заслужили калюжі.

– Архітекторе, у Вас буде дуже багато часу на детальне вивчення Храму. Чесне слово. Ходімо, будь ласка. Нас чекають.- Але Архітектор вимірював залізну планку на сходинці.

– Я розумію… Але цей провідник просто масштабний! Якщо на балконах і церемоніальній залі провідники розташовані вертикально, то тут – горизонтально. Вони ж служать бар’єром, що утримує воду на кожній сходинці і вони ж – є одним провідником! Це схоже на нервову систему людини! А саме, на блукаючий нерв! – Старався Архітектор втовкмачити Ештону щось конче важливе.

– Окей. Як це стосується зустрічі з ларами прямо зараз?- Спокійно спитав Ештон.

– Вони ж уже знають, що ми прийшли? Провідники їм передали наші біохвилі. А вони сприйнятливі істоти.- Спитав Архітектор. Ештон здивувався.

– Так вже знають.- Підтвердив Ештон.

– Тоді я повивчаю провідники. А вони тим часом – мене.- Сказав він, нахилився і продовжив міряти металеву планку по міліметру. Що ж. Нехай так.

Коли вони нарешті долізли в класну кімнату, Архітектор пролетів повз ларів, через увесь клас і став роздивлятися вікно з усіх можливих ракурсів. Потім відкрив його і почав визирати вниз. І кричати щось про зовнішні сходи. Ештон терпеливо спостерігав. Лари теж. В усі очі. Коли Архітектор намірився вилазити у вікно, Ештон трьома швидкими кроками підскочив до нього, зловив за шкирку і втягнув всередину.

– Ну, поки досить.- Сказав він.- Знайомтеся. Архітектор.

– Ми домовлялися на двох ларів!- Раптом звернув увагу на присутніх Архітектор.

– Буде два.- Заспокоїв Ештон.- Максимум три.- Додав насмішливо він.

– Але їх тут. Раз, два, три, помножити на два, плюс один. Сім! Чому їх сім?

– Це лари які йдуть в парах.- Усміхнувся Ештон. Розуміючи, що Архітектор просто розігрує концерт. А тоді додав:- Або тріо.

– Ага. Ну, що ж. Будьмо знайомі.- Усміхнувся він їм. Лари дивились на нього з явним не розумінням.

– То… Ви архітектор? – Запитав Райд.

– Так.- Кивнув він. Настала різка пауза. Всі дивились.

– А Ви маєте дружину?- Запитав той же Райд. Можна зрозуміти. Не хоче, щоб на його пару зазіхали.

– Ні. Закоханий лише у свою роботу.- Блиснув посмішкою Архітектор. Райду відповідь не сподобалась. Він різко засумнівався.

– А нащо Вам лари?- Запитав Рісан.

– Та мені не потрібно. Серце Шазарії наполіг. В обмін я отримаю два неймовірних проекти.- Блиснув він очима.

– І… Що ж Ви з нами робитимете?- запитав Рісан, з явним сумнівом.

– О, без поняття.- Сказав він, усміхнувшись кутиком рота. Рісан розізлився. Але тихо видихнув, тамуючи лють. І став дивитися на нього з відторгненням. Ештон відчув погляд. На нього уважно подивився Візай. Ештон трохи здивувався з цієї дивної уваги. Тоді Візай перевів погляд на Архітектора і придивився до нього. Уважно. Оцінююче. Ніби щось у ньому хотів розгледіти.

– Як же Ви викрутитесь?- Спитав він. Архітектор підняв брови і на нього поглянув.

– Тобто?- Зацікавився Архітектор.

– Ну… Ви свої проекти зробите, а ми залишимось.- Стенув плечима Візай. І поглянув на нього очікуюче.

– Няньчитись з двома ларами того варте! Це проект тисячоліття! Ви знаєте скільки часу не будувалось щось по справжньому грандіозне? Та це ж щастя! Мрія! Кожного Архітектора! Кожного! І особисто моя. Ця будівля житиме довго після того, як наші з вами кості упокояться в землі! І я кажу житиме! Вона й справді буде живою. По крайній мірі, продовженням Храму, а значить його частиною, а значить точно живою.- І вже звертаючись до Ештона.- Я багато думав про те, що Ви казали. Мабуть доведеться встановити на Академію окрему гілку провідників. А це означає, що мені потрібно буде їх приєднати до свідомості Храму. Ви зможете? Таке робили ще алубі.

– Так, не хвилюйтесь за це.- Запевнив Ештон.

– Добре ще Академія! А як же філіал? Це ж потрібно буде протягнути провідники на всю глибину Шазарії! Аж до Елізіуму! Можна було б приєднати до вже існуючих провідників на поверхні. Але я дізнався, що накопичувачі енергії та чутливі провідники відрізняються. Більше того вони не сумісні! Свідомість Храму може постраждати!- Розпалився Архітектор.- А це ж відповідальність така! От якби мені вдалося побачити свідомість Храму…- Мрійливо протягнув він.

– Ні, вибачте, це занадто… Я не можу надати Вам доступ до настільки сокровенного.- Щиро вибачився Ештон.

– Я розумію! Що Ви!- Обурився Архітектор.- Я просто мрію вголос. Ах!- Мрійливо усміхнувся він. Візай уважно його слухав.

– Я спробую.- Сказав Візай.- Ти як?- Звертаючись до Тірея.

– Звичайно, я з тобою.- Кивнув він.

– От і прекрасно!- Зрадів Архітектор.- Що далі? Лекції?- Явно намагався він якомога швидше виконати всі умови, аби приступити до роботи.

– Ні, ми почекаємо доки з’являться інші претенденти для заключення договорів з ларами. Тоді Ви приєднаєтесь до нового курсу.- Розповів Ештон.- А Ви тим часом обслідуйте Храм Місяця і Елізіум. Даю Вам дозвіл. Але лише у супроводі Візая та Тірея. Або одного з них. І пам’ятайте, що лари довго не можуть знаходитись поза Храмом. Їм потрібна стабілізація.

– Так, звісно. Я розумію.- Архітектор задумався.- А я можу виступити як душа-стабілізатор без договору?- Запитав він.

– Як тимчасова міра – так, якщо Ви дозволите. Але в такому разі лари не повинні від Вас далеко відходити – їм може стати погано досить різко. І від Храму теж далеко не відходьте.- Давав настанови Ештон. Архітектор кивав.

– Зрозуміло. А Ви мені все скажете, що робити аби допомогти Вам?- Запитав він у хлопців. Візай усміхнувся.

– Так. По мірі того, що знаємо самі. На лекціях Рікона я і сам дізнався багато нового. Ніколи не думав, що я такий неук.- Чесно відповів Візай.

– О, а мені теж викладатиме Рікон? Дуже розумний юнак.- Похвалив в шазарійський манері Архітектор.

– Так, Рікон. Можливо ще й і інші. Сірін, Лагор, Кліон, Вульф.- Кивнув Ештон. Архітектор задоволено покивав.

– Що ж! Якщо все вирішено, пішли хлопці! Я ще не закінчив заміри сходів!- Вилетів у двері Архітектор. Візай розгублено подивився на Ештона. Тоді підірвався і теж побіг за Архітектором. Потім спохопився і Тірей.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

4 Коментарі на “Довіритись Хранителю



  1. Щось мені трохи тяжко далася ця глава, трохи заплуталась. Я правильно зрозуміла, що дівчат-ларів віддають одразу з прицілом на одруження і розмноження? А хлопців — на служіння і всякі роботи? Чому людські жінки не приходять собі обирати хлопців-ларів у пару? “Якщо дівчина ще пару собі знайде, то як пару має шукати пацан?” Через те, що не дадуть дозвіл на дитину? Але ж є жінки, яким не дали дозвіл, тож вони можуть собі взяти Лара за чоловіка?
    Вожак у ларів це завжди хтось чоловічої статі?
    Наскільки в Шазарії популярна ідея чайлдфрі? Чи соціальний примус до розмноження і дискримінація бездітних, що закріплені на законодавчому рівні, викликають протестні настрої в суспільстві? Чи є/можливі взагалі там якісь протестні настрої, окрім нечастих і дуже індивідуальних актів саботажу?

     
    1. Насправді всіх ларів віддають прицільно на служіння і роботу. Але, у зв’язку з тим, що дозвіл на народження дитини приходить саме жінкам, інколи жінкам-ларам щастить і вони укладають шлюбний договір. Чому щастить? Тому що це краще, ніж договір рабства. Так було раніше. І далі будуть ще нюанси, що завершать картину. На даний момент, можу сказати що звичайна людська жінка не захоче народити дитину(тому Ештоні засумнівався), щоб за три роки її віддати в Храм, щоб вона потім була рабом. У ларів це інакше трохи сприймається у зв’язку з їхніми інстинктами. Для них не принципово виховувати тих, кого ти народжуєш. Тому для жінки-лара це не настільки травматично, хоча, звичайно, не ідеально.
      З іншого боку, жінки(люди) рідше отримують штучний договір (майже всі у розвідників, а сюди жінки рідше суються).
      В Шазарії шлюбів взагалі не існує. Просто люди живуть разом от і все. І раніше якщо між людиною-жінкою та ларом-чоловіком виникали почуття, вони собі жили вже романтично, так би мовити. Люди взагалі думали, що все окей, а лари мовчали. Але дітей навряд вони народжували від ларів. Я б не народила.
      Як же має бути зараз – питання відкрите.

      Але ж є жінки, яким не дали дозвіл, тож вони можуть собі взяти Лара за чоловіка?
      Ось це цікавий момент. Тому що цінність людини для Шазарії має певні мірки. І одна з них – здатність дітонародження.
      Договір видають тим, хто цінний (у професійному плані пнрш за все) але… думаю, цей важливий момент враховується.

      Як би там не було, жінка має право укласти шлюбний договір з ларом. Головне аби вона цього захотіла. А охочих буде менше, аніж в аналогічній ситуації для осіб протилежної статі.

      Вожак у ларів це завжди хтось чоловічої статі?
      Далі буде.

      Наскільки в Шазарії популярна ідея чайлдфрі?
      Вона є і такі люди є. Але у зв’язку з тим, що вся система заточена на заохочення до дітонародження, це не рух, а швидше індивідуальний вибір конкретрих осіб(наприклад той малий, що не хоче сім’ю, ахоче в розвідники, котрого рекомендував Архітектор).
      Всілякі блага що доступні тим, хто має дітей можна здобути іншим чином: різноманітність соціального боргу. Про це розповідала Ванесса на початку книги. Можна доглядати за пенсіонером, інвалідом, взяти в сім’ю переселенця. Інше.
      Але є окремі речі, що заборонені тим, хто може народити але не хоче (а раптом передумає?) це стосується того, що вплине у майбутньому на здоров’я потрмства: вживання шкідливих речовин, професії пов’язані з шкідливостями й інше.
      Це швидше не дескримінація, а дозвіл на всякі труйки тим, хто народжувати більше не буде.

      Чи соціальний примус до розмноження і дискримінація бездітних, що закріплені на законодавчому рівні, викликають протестні настрої в суспільстві?

      У них немає законодавства. У них є воля повелителя. І шазарійці( ті хто волю перейняв, прийняв Шазарію й Повелителя), живуть згідно волі приймаючи її. Вона та система допомагають їм знайти свій шлях і жити згідно системи, але жити щасливо. Всі прояви людини є в шазарії: стосунки однакової статі, чайлдфрі й інше. І це знаходить своє місце.
      Звісно, буває так, що хто не задоволений чи ущемлений. Але це вже індивідуальні випадки що в систему ніяк не вписуються, найбільше це стосується переселенців, тих хто не перейняв волю повелителя, та ларів(про це потім детальніше).

      Чи є/можливі взагалі там якісь протестні настрої, окрім нечастих і дуже індивідуальних актів саботажу?

      Саме через волю повелителя це не просто не можливо, а й абсурдно. Про це теж потім. Але лише за умови, що ти цю волю перейняв. Тобто, якщо ти народився шазарійцем майже стовідсотково ти знайдеш свій шлях і будеш щасливим, а якщо ні, то це швидше життя познущається, сама система старатиметься тебк ощасливити.