Давид

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кривава мавка. Розділ 2

Мене звати Давид і я закохався у вбивцю. 23 роки тому я народився, мама зреклася мене й так я опинився у дитбудинку. Мене завжди ображали, та, певно, я хотів цього. Мені навіть було приємно коли мене били. В місто переїхав як тільки стукнуло 18, тут мені дали роботу. Я редактор газети й маю свою рубрику в ній. Кожного вечора біля нашого офісу я зустрічав молоду жінку з дитиною, вона мені подобалася, але я соромився заговорити до неї. Одного разу я спитався в її сина:
– Як звати твою маму?
– Мама
– …. А тебе?
– Мене звати Яків.
Під час розмови з магазину вибігла його мама й накричала на мене, я наче нічого поганого не робив, але мені стало ніяково.
Наступного дня я вийшов з офісу й надіявся їх побачити й вибачитись, але нікого там не було. Я проходив повз магазин, де ця жінка завжди купувала хліб, як побачив Якова, він плакав й біг від провулка, я намагався його зупинити, та він побіг далі. Я здивувався й заглянув у провулок.

Жінка лежала непритомна та вся в крові, над нею стояла струнка постать людини, то була чорноволоса пані, ця пані ніжно їла жінку, вона пила кров наче сік ягід. Якби я писав статтю про це, то описав би цю вбивцю, як вродливу Мавку.

Я хотів підійти до цієї пані, та помітив, що та заплакала, покинула тіло й кудись помчалась. Я побіг за нею, та вона виявилася швидшою. Її лісове лице було мокре від сліз та червоне від крові, руки були ніжними наче камінці гальки, волосся було доглянуте й чисте, а стегна.. А стегна тримали молоде тіло.

Прийшовши додому я став записувати цю подію до нотаток і поставив собі питання.. Чому та пані плакала? Чому вирішила вбити саме ту жінку? А якби я вийшов раніше.. То на її місті був би я.. Вона б кусала мою шию.. Поломила б мені пальці та ребра, а я лежав та дивився б на її миле, заплакане, лице. Цікаво, а вона б за мною теж плакала? Якби плакала, то я б зловив її сльози ротом. А кров.. яка в неї кров? У вбивць вона солона чи солодка від адреналіну? Якщо я напишу про цю пані в газеті, то, можливо, вона знайдеться? Я запрошу її на каву й ми.. Ми будемо дивитися одне одному у вічі й говорити про смак крові..

А Яків, куди ж погнався той хлопець? У нього ж не стало мами.. Я не знаю, як втрачати людей, але певно це також боляче. Я маю знайти того хлопця, можливо, я єдиний хто може йому допомогти..

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: