Глави 5-6

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Напередодні:

Поки пані Гокаґе радилася із Шикаку та Тсуме, як все виправити, Какаші знову доручили наглядати за характерницею та її вовком. Коли вони повернулися до річки, то зустрілися там з Ґаєм та Лі, і Тейваз, більше переживаючи за інцидент в Академії, ніж в Гокаґе, запропонувала першому позмагатися. Бойовий гопак зійшовся в битві із тайджутсу і спочатку все йшло добре, суперники були в захваті один від одного, але потім, перейшовши до серйозних технік, виявилося, що Тейваз взагалі не має міцності тіла шинобі, відмінної від звичайної людини, і тепер знаходиться при смерті.  

P.S. Не чекайте серйозної сюжетки чи великої драми, автор тут просто відпочиває мізками, що навіть вперше прописала комфортні, теплі стосунки. Бо був приснився сон і я вирішила подумати, а що могло б бути до та після нього?

 

Глава п’ята

Хіната, ледве перебираючи ногами, але неймовірно щаслива, якраз поверталася додому, повз лікарню, після вранішнього тренування з Неджі, як її окликав Какаші.

  • Хей, Хінато!
  • А?

Дівча зупинилося та почало озиратися довкола, шукаючи звідки пролунав знайомий голос.

  • Зверху!

Хіната підняла очі і побачила вчителя, що сидів, спустивши одну ногу донизу, іншу зігнувши в коліні, на карнизі між другим та третім поверхами лікарні. Він помахав, посміхнувся та стрибнув до неї.

  • Вчителю Какаші? Доброго ранку.
  • Хінато, чи не могла б ти мені в дечому допомогти?
  • Я? Вам? Так, звісно. Але чим?
  • Дякую. – Какаші знову посміхнувся, злегка нахиливши голову. – Можеш поглянути на одну мою знайому?

Він вказав рукою на передостаннє вікно третього поверху, а Хіната, дещо розгублено, кивнула на знак згоди і вони зайшли до будівлі. Біля палати Какаші застав Цунаде з Шикаку за розмовою, більше схожою на перешіптування, але встиг вловити останні фрази.

  • Це може зіграти нам на руку.
  • Я думала, вона тобі подобається.
  • Так, але Сховане Листя понад усе.
  • Какаші? – викрикнула Цунаде, дещо зависоким для неї голосом, коли помітила його. – І пані Х’юґо?

Хінаті здалося, що їх немов на гарячому застукали, що вона навіть встигла подумати про роман між П’ятою та батьком Шикамару, але швидко прогнала ці поганські думки від себе як подалі.

  • Я чув, що Тейваз вже прийшла до тями?
  • Так. Операцію завершили ще до півночі і вона не спить, з моменту, як закінчилася дія наркозу. Біля неї зараз Хана і вся пухнаста компанія.
  • Ви не проти, якщо ми з Хінатою дещо перевіримо?
  • Так, ми теж про це думали. Давайте зайдемо.

Какаші наклонився, прошепотів дещо Хінаті на вухо, вона кивнула, тоді Какаші випрямився, відкрив двері та пропустив дівча першим до палати. Біля ліжка навпроти дверей, сиділа, заснувши, Хана, десь звідти виднілися і троє хвостів трійнят, з іншого боку сидів Самуїакі, поклавши голову біля подруги, яка помірно перебирала його шерсть між пальців. Тейваз одразу поглянула на двері, приклавши палець до вуст, а потім знову відвернулася в бік вікна. Розплетене волосся миттю закрило половину її обличчя, але Какаші встиг помітити, що агресивного гриму більше не було, тому дівчина здавалася, в порівнянні із собою вчорашньою, доволі беззахисною чи, ліпше сказати, якоюсь ніжною, добрішою, а бліда шкіра та відсутність чорних тіней ще більше підкреслювали чи то смуток, чи то втому зелених очей, які тепер не здавалися такими яскравими, взагалі.

  • Знайомся, це Хіната і її родина здатна бачити чакру людини. Ти не проти, якщо вона подивиться і на твою?

Тейваз проковтнула смішок, аби не розбудити Хану, просто лише пирхнувши у відповідь.

  • І що, клан Х’юґо такий обдарований, що навіть зможе побачити того, чого не існує? – дівчина не обернулася, говорячи це. – Вперед.

Хіната застосувала б’якуґан і одразу ж трішки відскочила, прикриваючи рота.

  • Як так?
  • Що таке, Хінато?

Цунаде підійшла до дівчинки, а Шикаку так і залишився підпирати двері.

  • А у вас багато варіантів? – Какаші помітив, наскільки награною була ця байдужість в голосі Тейваз.
  • Чакра дуже дивна.

Тейваз різко розвернулася до всіх, її рот аж привідкрився.

  • В мене є чакра?
  • Так, але вона інакша. У всіх шинобі чакра тече тілом, немов кров, а у Вас вона вся сконцентрована в сонячному сплетінні, схожа на сферу із десятками чи сотнями орбіт, але потік присутній, точніше рух.

Джоніни переглянулися між собою. Какаші помітив, як Цунаде заперечно похитала головою до Шикаку, знизуючи плечима.

  • Тепер ясно, чому вона ледь не померла від звичайної бійки.
  • Так і від одного кунаю в печінку померти можна. – озвався Шикаку. – Хоч і на першій же місії.
  • Слабовиражені клики… – пробубніла собі під ніс Тейваз та знову розвернулася до вікна.
  • А от у вовка така чакра, як і зазвичай.
  • Хто б сумнівався.
  • Стоп. – Какаші виник, немов з-під землі, перед повним відчаю обличчям дівчини, що Тейваз аж відсунулась трішки далі, а він так і продовжив сидіти біля ліжка на присідках. – Ти в силах зараз скласти будь-яку свою печатку?
  • Печатку? А… Характерники не складають печаток. Деякі волхви та маги використовують знаки або замовляння, жезли або що, але нам то не потрібно. Та і це було б доволі незручно в бою. Ну знаєш, там коня вести, а там шаблею голову московіту зносити, ще і печатки складати? По-факту, тобі потрібно просто подумати, добре сконцентруватися над тим, що ти хочеш зробити, але ця концентрація має бути ІДЕАЛЬНОЮ, тому, все ж, певні жести допомагають. Але вони можуть бути, які хочеш, головне, щоб це пов’язувало твоє духовне, з твоїм фізичним, та духовним і фізичним навколишнього, якщо ти не здатен робити все виключно подумки. Наприклад, я хочу відкрити двері за допомогою повітря, то я просто візьму рукою, ніби, спочатку зачерпну повітря до себе від дверей, – паралельно дівчина все показувала, – а потім різко штовхну цей потік повітря в двері.

Всі машинально поглянули на вхід, крім Хінати, яка єдина нічого тут не розуміла і від цього одночасно відчувала себе і вкрай незручно, і дещо особливою, що її посвятили в щось невідоме. Але з дверима нічого не сталося.

  • О, боги, – Тейваз закотила очі, – я просто зараз поясню, я не концентрувалася. Деяким і зачерпати не потрібно, вистачить самого поштовху. Кожен сам знаходить свій шлях. Хоча, я чула, що перші характерники, що пішли від волхвів, таки мали конкретну систему рухів, слів, артефактів, знаків, печаток, якщо хочете, назвіть це так, але це все довершувалося наступними поколіннями, аби в першу чергу, козак залишався воїном, а вже потім чаклуном.
  • Що ж, в цьому є сенс. – Шикаку підійшов ближче до Цунаде. – Наші печатки працюють за цією ж логікою, вони полегшують перетворення свідомістю чакри в силу, а от той же шарінґан Учих можна віднести до довершеного володіння чакрою.
  • То я все ж повторю своє питання, Тейваз, ти зараз здатна зробити хоча б щось незначне?
  • Сонце, – із саркастичним тоном мовила дівчина, – я була здатна змити тебе хвилею, навіть коли лежала в харкотинні із власної крові.

Какаші посміхнувся непомітно для всіх, бо зауважив сам собі, що до Тейваз повертається піднесений настрій.

  • Що ж, – Какаші підвівся та сів на підвіконня, – Хінато, будь ласка, подивись на чакру ще раз, але під час виконання техніки.

Коли дівчинка кивнула, Тейваз почала ніби знову зачерпувати повітря від дверей, тому всі поглянули на них, але в останню мить, іншою рукою, підняла воду із склянки та опустила її на голову шинобі в масці. Палату заполонив сміх та собачий гавкіт, через що нарешті прокинулася Хана.

  • Ну, – Какаші запустив пальці у волосся та провів долонею назад, струшуючи воду, – голову можна сьогодні не мити. Що там, Хінато?
  • На декілька секунд чакра пані Тейваз, – дівчинка на хвилинку замовкла, бігаючи очима по обличчям людей, очікуючи якогось знаку, чи правильно вона розчула ім’я. Какаші, всміхаючись кивнув і Хіната продовжила, – перетворилася у довершену сферу, збільшилася у розмірах, стала яскравішою і немов вибухнула, але не зникла, а натомість розтеклася по тілу, чим стала ідентичною нашій, та майже одразу все повернулося, як було до цього.
  • Як я і підозрював. – шинобі зіскочив із підвіконня та підійшов до Хінати, поклавши долоні їй на плечі. – Дякую, ти дуже нам допомогла. Вибач, що затримав тебе. Можеш йти.
  • Ви не затримали мене, я рада, що змогла стати корисною вам. Але чому Ви самі не поглянули на її чакру? Якщо, звісно, можна дізнатися.
  • Я бачив лише незначне світіння усього тіла, ледь помітне, але яке трішки виходило за його межі. Не знаю чому так. А все ж таки, у баченні чакри, шарінґан програє б’якуґану.

Дівчинка сором’язливо посміхнулася, подякувала за відповідь, попрощалася з кожним на ім’я та побігла додому.

  • Мабуть, – Какаші звернувся до Цунаде та Шикаку, – варто було її попросити нічого нікому не розповідати?
  • А вона і не буде. – відповіла П’ята. – Хіната доволі розумна та відповідальна, як на свої роки, і не пускатиме пліток, навіть на дріб’язкові теми.
  • Важко не погодитися.
  • А я б не відмовилася, щоб мені щось розповіли.
  • Менше спати треба. – нарешті, хоча б пару слів, промовив Самуїакі.

Цунаде вийшла на центр кімнати.

  • Тейваз, я допоможу тобі перепрограмувати чакру, щоб підняти рівень виносливості твого тіла до рівня тіла шинобі. Надалі, тебе чекають тренування основних джутсу, зараз не йде мови про сімейні техніки Інузука, і якщо… – Цунаде зробила глибокий вдих-видих, – ні, ніяких якщо. І коли ти засвоїш їх, то муситимеш довести свою вірність Листю.
  • Ви справді мене навчатимете, навіть ще сумніваючись у моїй щирості?

Дівчину переповнювали суперечливі емоції, з одного боку вона жадала стрибати від радості, мов маленька дитина, але з іншого вона не розуміла чому, як, де логіка і це змушувало накручувати себе, не давало повірити в білу смугу і насолоджуватися нею, особливо тут і зараз.

  • Так, Цунаде, ми справді це зробимо?
  • Не поспішай радіти. – П’ята проігнорувала запитання Шикаку і продовжила розмовляти з Тейваз. – Освоїти тобі все це краще за найкоротший термін, бо скоро ми відправлятимемо тебе на місії.
  • Ловити кота? – в один голос запитали Какаші з Ханою.
  • Ні, на місії високих рівнів.
  • А нащо ви вчора її оперували, якщо вирішили таки вбити? – Какаші не міг приховати свого обурення, як і Хана.
  • Та який в неї взагалі рівень, ви хоч знаєте? Генін, чунін? Га!?
  • Я все ще в цій кімнаті. Я не дитина і багато місій пережила вдома!
  • Ага, а дружню бійку з ніндзя ледь не не пережила.
  • Зараз би ще склянку водички.
  • Ми вже виявили причину, – Шикаку пильно подивився в очі Какаші, – завдяки тобі, не забув? І пані Гокаґе, за допомогою своїх технік, вирішить все, якщо таки вважає це вірним рішенням.
  • Але ж, – задумливо почала Хана, – ви ж це не зараз придумали? А ще вчора?

Цунаде поглянула на Шикаку та відповіла:

  • Ми ж не знали про специфіку її тіла. А ці місії, небезпечні місії, покажуть чи готова Тейваз ризикувати своїм життям заради селища і що головніше, чи вважатиме вона це селище своїм, чи можна їй довірити берегти його таємниці.
  • А що мені завадить вивчити і повернутися додому?

«Вона знову ходить проти себе???».

  • Базові техніки. Повір, скуштувавши шматочок ти захочеш поласувати і цілим тортом. Крім того, якщо за ці роки ти вирішиш втекти, будеш вважатися злочинницею і ти навіть не встигнеш дійти до найближчої брами, як тебе схоплять Анбу з наказом вбити на місці.
  • А як же неминучий політичний скандал?
  • За цей весь час, що ти у нас, ти жодного зайвого слова не сказала про сім’ю, також ти явно була націлена тут оселитися надовго і щодо умов Інузука, тебе саме ультиматум розізлив, а не можливість пустити у Листі коріння, з чого ми робимо висновки: або твоєї сім’ї вже немає, або у вас не дуже близькі стосунки і ти або не бажаєш підпускати їх до себе, або щоб вберегти нічого їм не кажеш. Тому, чи хтось взагалі знає, що ти тут, крім вартового, який має берегти таємниці кордону заради миру?
  • Це лише ваші припущення на основі слабкого психоаналізу за пару днів.
  • Так. – Цунаде всміхнулася та присіла на сусіднє ліжко. – Ти права, але не забувай, що не лише ти, – посмішка зникла, – побувала в чужих головах, а й твою добре прошманали.
  • Крито. Отже, з цього моменту я абсолютно вільна на території Листя?
  • Навіть країни Вогню і куди доходитимуть твої місії. Від тепер ти або Інузука Тейвас із селища Схованого Листя, або мрець. Податки ми не витрачатимемо на твоє довічне утримання у в’язниці.
  • І скільки триватиме випробувальний термін?
  • До трьох років. Як тільки я закінчую навчати свої учениць, а в селище повертається Наруто, який стовідсотково прийде якраз в цей термін, щоб робити мені нерви своєю біганиною за майже мертвим другом, ти стаєш вже просто абсолютно вільною і в праві повернутися додому.
  • Або надалі залишаєшся шинобі Схованого Листа. – додав Шикаку.
  • В чому підвох? Я ж і хотіла саме цього: навчитися новим технікам, а місії – це найкращі тренування.
  • Ти не виживеш. – заключив Какаші. – Тобі і року не прожити. В цьому суть.

Тейваз зціпила зуби. Вона хотіла саркастично подякувати за непрохану оцінку її здібностей, але в чомусь Какаші був правий, бо зараз все проти неї. Тейваз усвідомлювала, що чакра може не змінитися і тоді навіть простий суперник ставатиме для неї неймовірно сильним, що вже казати про справді могутніх шинобі?

  • Отже, – натомість проказала дівчина, – такий мій шлях.

Хана хотіла було щось заперечити, але цілковито розуміла емоції та рішення своєї кузини. Вона б пішла тією ж дорогою.

  • Ще одне, – продовжила Цунаде, – не розповсюджуйтеся про те, що відомо Тейваз, тобто, що сталося під час експерименту. Якщо інформація дійде до Данзо, то нашу нову жительку уб’ють цієї ж миті.
  • А є різниця?
  • Шанс вижити, Какаші. – процідила, крізь зуби, Цунаде.
  • Коли почнемо тренування?

Шинобі в масці здалося, що Тейваз абсолютно плювати на ризик смерті, та ні, на те, що все більше схоже саме на вирок, а не на пропозицію. «І якого вона зараз радісніша, ніж була зранку? Що в неї в голові? Чи просто забракло розуму все зрозуміти?».

  • Дай мені час посидіти в бібліотеці, щоб спочатку придумати, що робити з чакрою, а якщо все пройде успішно, тоді і одужуватимеш швидше, і почнеш тренуватися з Какаші.

Погляд шинобі в масці став немов кам’яним.

  • Це наказ, пані Гокаґе?
  • Це прохання, обґрунтоване твоєю завантаженістю та шансами зробити із неї чудового бійця за короткі терміни.
  • Тоді я відмовляюся. – Самуїакі аж підняв голову. – Як я розумію, моя місія тут вже повністю виконана, тому вибачте мене і дозвольте піти, на мене ще чекає трішки бюрократії. Та і не бажаю я і надалі няньчитися з цією дівчиною, і тим паче знову відмовлятися від більшості місій на користь дитячого садка, ніколи від цього не був в захваті. Хоч, звичайно, вона вже давно не дитина, та це лише підкреслює даремність затії, бо що вона здатна освоїти в такому віці? Як спиною копати окопи? Я не хочу вже витрачати на неї свій час та нізащо не буду її тренувати.

Закінчивши свою неочікувану для всіх тираду, Какаші направився на вихід, а в палаті запала гробова тиша. Величезна образа та, хоч Тейваз того і не хотіла визнавати, зерно правди сильно стисло груди дівчини, а очі запекли вогнем, але вона втримала всі емоції в собі, хоч розуміла, що на обличчі зараз точно написано більше, ніж хотілося б.

  • Я її тренуватиму. Для цього завжди знайдеться в мене час. Тим паче, в якомусь сенсі, Тейваз тут через мене.

Тільки-но Какаші відкрив двері, як ледь не врізався в Ґая, що стояв з кошиком фруктів на порозі. Шинобі в масці опустив голову собі на груди та поплескав друга по плечі, примовляючи:

  • Ну, хай щастить в роботі з майбутнім трупом в угоду Гокаґе. – відсунув Ґая та пішов на вихід з лікарні, але біля сходів його наздогнав Шикаку.
  • Що ти верзеш? Ні, ти справді ніколи не любив бути вчителем, але відколи ти собі дозволяєш так розмовляти з Цунаде?
  • Я не люблю, коли своїх же людей відправляють на забій.
  • Будь-яка місія високого рангу є ризиковою для життя.
  • Не коли це умисно.

Шикаку дійсно був здивований.

  • Є різниця, коли заради виконання місії ти можеш загинути, і коли твоя місія полягає в тому, щоб загинути. На це ж ви розраховуєте з П’ятою, що та дівчина просто забере ваші таємниці із собою на той світ і все, ніякої проблеми?
  • А по твоєму, – Шикаку вривався терпець, його геть не радували такі підозри, особливо, коли вони були правдивими, але він перейшов на півтона нижче – краще хай її прикінчить Данзо? Чи хай ми абсолютно незнайомій дівчині просто так довіримося? Так, я знав її маму і вона дуже нам допомагала, як і вся її родина. Вони поставилися до чужинців, як до рідних, не видали нас, але це не означає, що можна просто так ризикувати. А так ми і переконаємося, і захистимо Листя, і в Тейваз буде шанс.
  • Чому за чужу помилку має розплачуватися інша людина?
  • Бо в світі є не лише справедливість, а й обов’язок.
  • То чому ж ви її захотіли спершу навчити, а не одразу послати на загнання?
  • А як би ти вчинив, будучи Гокаґе?
  • Тому я ніколи і не хотів бути Гокаґе і ніколи ним не стану. Я не хочу обирати між більшим та меншим злом, між справедливістю та обов’язком, між захистом невинних, друзів та селища.
  • То навчай її, підніми шанси на виживання. Все ж вона не дитина, так в неї не має стільки часу, щоб досягти того, що і шинобі, які ходять на небезпечні місії все життя, які вчаться цього з малечку, але при цьому Тейваз і так вже готовий воїн, просто не пристосована ПОКИ ЩО до нашого світу. То навчай її.
  • То накажіть. Власного бажання проводити з нею свій час я не маю, як вже і сказав.

Какаші пішов, а Шикаку важко видихнув. «Що ж, тепер я точно вважаю себе монстром», пронеслося його думками, поки він повертався до палати. Відкривши двері, чоловік одразу побачив дивну картину, як Ґай сидів на підлозі, обіймаючи вовка, який з усієї сили намагався вирватися, та плакав, просячи пробачення у Тейваз. Тим часом сама ж дівчина сиділа, обпершись спиною об подушку, з кошиком фруктів на колінах, тримаючи грушу біля відкритого роту, із шокованими очима та не рухалася, здавалося, що навіть не дихає, а Хана з Цунаде намагалися відтягнути шинобі від Самуїакі.

  • Я б сказав, що це норма, – звернувся Шикаку до Тейваз, – але мені не хочеться. А що я пропустив?

Всі, коли почули чоловіка, нарешті заспокоїлися, навіть вовк перестав видиратися.

  • Пані Гокаґе сказала, що Ґай не зможе мене тренувати, через кількість місій, для яких досі не вистачає шинобі і чомусь він сприйняв це занадто драматично, немов винен тепер мені цілий статок. – Тейваз нарешті куснула грушу. – Ну, а Самуїакі вигрібає замість мене, бо Ґай боїться до мене навіть доторкнутися.
  • І тепер у нас невеличкі проблеми. Якщо ми не знайдемо вчителя, то я не знаю, як мені її всунути між навчанням Сакури та постом Каґе. Какаші був єдиним більш-менш вільним джоніном, але наказати я йому не можу, бо я просто заберу в нього і так короткі вихідні між місіями.

Тейваз просто намагалася заїсти відчай фруктами.

  • А чому саме джонін? Необхідно ж навчити просто базовим технікам, печаткам? Я думаю, чуніна вистачить.
  • Так, – підтвердив Шикаку, – Хана права.
  • Але і їх чисельність у нас зараз скоротилася. Дійсно талановиті і так пропадають на місіях на одному рівні з джонінами.
  • Привіт. Чим ми з братом не підходимо? Тим паче, це вже питання честі сім’ї.
  • А про заміжжя ти забула?
  • Так ми не будемо вчити Тейваз нашим особливим технікам, лише основам, познайомимо із зброєю шинобі і все таке, лише щодо теорії… – Хана сумно видихнула. – Тут, що я, що брат далеко не любителі науки, але розберемося.
  • В мене є також чудове рішення. Тейваз, як щодо того, аби жити з моєю родиною? Так я зможу віддячити твоїм мамі за гостинність. – «І трішки придушити совість». – Крім того, я таки частіше буваю в селищі, бо роботи і тут вистачає, але вечорами коли я, а коли син, ми зможемо тобі допомагати.
  • А не логічніше, щоб Тейваз жила із нами?
  • Пожалій брата, він і так не знає, куди від своїх королев подітися. То що, Тейваз?
  • А дружина, син проти не будуть?
  • Не будуть. Якщо забажаєш, то хоч на весь термін.

Тейваз було досить не зручно від такої пропозиції, але насправді їй дуже хотілося на неї пристати.

  • Дякую. Справді дякую вам всім!

Дівчина посміхнулася від усього серця, а Шикаку з дівчатами відповів їй тим самим, хоч потім чоловік обмінявся незручними поглядами із Цунаде. Вони знали, що вчиняють правильно, але чомусь відчували незначну провину та почувалися брехунами.

 

 

 

Напередодні:

В лікарні за допомогою б’якуґана виявили основну відмінність між чакрою шинобі та характерників. Цунаде попросила Какаші допомогти Тейваз з освоєнням нових, для дівчини, базових технік шинобі, після того, як П’ята перепрограмує її чакру, але Какаші категорично відмовився, переконавшись, що це не наказ. Натомість, Хана запропонувала свою з братом допомогу, а Шикаку запросив дівчину переїхати жити до його родини, хоч на весь випробувальний термін. Какаші ж вважає цю ідею з випробувальними місіями, просто навмисним смертельним вироком для чужинки, що вона й двох завдань не переживе, і саме на це і розраховують Цунаде з Нару.   

P.S. Не чекайте серйозної сюжетки чи великої драми, автор тут просто відпочиває мізками, що навіть вперше прописала комфортні, теплі стосунки. Бо був приснився сон і я вирішила подумати, а що могло б бути до та після нього?

P.P.S. Хай, нарешті, прибуде КОНТРАЦЕПЦІЯ в фанфіках, щоб я могла з чистою совістю персонажів спарювати!

 

Глава шоста

Поки дівчина лежала в лікарні, до неї кожної  вільної хвилини навідувалася Хана, навіть пару разів приводила брата разом з Акамару, щоб познайомитися і вони одразу знайшли спільну мову, подружилися, так би мовити, як зауважила Хана, на підґрунті спільних підколів та абсолютно дурних жартів. На третій день завітала Цунаде, вперше спробувавши змінити чакру, але безуспішно, також ще раз приходив Ґай, але цього разу із Рок Лі, які не дали Тейваз знову занепасти духом. Також періодично почала навідуватися пані Нару з домашніми смаколиками, нарікаючи на лікарняну їжу та кулінарні вміння Тсуме. Тейваз здалося, що вона сподобалася дружині Шикаку, тому стала менше заганятися стосовно чи не буде вона їм заважати, і чи точно його сім’я не проти чужинки під своїм дахом.

Вже пішов другий тиждень перебування дівчини в Листі, і майже весь цей час Тейваз бачила лише лікарняні стіни довкола себе, але тут в дверях палати з’явилася дівчинка із волоссям такого самого ніжного кольору, як і цвіт сакури, що одразу кинулося в очі пацієнтки.

  • Привіт, я Сакура.
  • Воно і не дивно.
  • Що? – дівчинка пахнула рукою. – Не важливо! Мене до Вас прислала пані Цунаде, вона чекає нас в підвалі лікарні.
  • В підвалі? – запитала Тейваз, поки одягала штани та взувала чоботи.
  • Там старі лабораторії та частина медичної бібліотеки, а ще багато вільного місця і головне, гробова тиша.
  • А морг теж там?
  • Не настільки гробова.

Сакура, помітивши, що Тейваз вже повністю одягнута, схопила її за зап’ясток і потягнула кудись коридором.

  • Зажди, я хотіла спершу якусь записку залишити вовкові.
  • Він в тебе читає? – навіть не думаючи зупинятися, запитала дівчинка. – Тоді цей вовк розумніший за більшість моїх однокласників, а отже сам розбереться.
  • Та зажди ти! – Тейваз намагалася зупинити нестримну Сакуру, хоч на хвильку. – Я не розберусь!
  • Ге? – нарешті дівчинка перестала волокти характерницю. – А! Точно! Я геть забула! Пані ж Цунаде розповідала. – Сакура винувато всміхнулася. – Добре, я зараз попрошу медсестер передати вовкові, де ми будемо і щоб одразу йшов до нас.

Тейваз хотіла щось відповісти, але зрозуміла, що тепер, все, що їй залишалося – це лише посміхатися від незручності. «Де ж тебе ноги носять, Самуїакі, дідько!?».

В лабораторії на них вже чекала Цунаде та Шизуне.

  • Тейваз, – почала П’ята, – це Шизуне і вона мені сьогодні допомагатиме. Я дещо придумала.

Сакура заперечно похитала головою.

  • Її вовка немає.
  • Як вчасно…

Цунаде випала, але саме цієї миті з’явився захеканий Самуїакі.

  • Вибачте, – вовк вкусив подругу за ногу, бо її руки були складені на грудях, – просто в Інузука такі чудові самочки!
  • Чого?? – здивувалася Тейваз, потираючи стегно.
  • Добре-добре, ти занадто гарна мене знаєш, щоб повестися на пристойну відмовку.
  • Пристойну? – в один голос запитали дівчата.
  • Не самочки, а Акамару, Кіба та Шино. Господи, як ми чудово провели час! І відчуваю знову себе таким молодим, а свого життя без жартів того малого Інузука вже і не уявляю.
  • Він назвав маячну Кіби жартами? – подавилася сміхом Сакура.
  • А мої жарти ти терпіти не можеш, хоч вони такі самі. – Тейваз свердлила друга очима.
  • Мрій. До речі, щодо Шино, тобі теж треба познайомитися і з цим малим. Обов’язково.
  • Мені нутро підказує, прямо кричить, що ти щось недоговорюєш.

Самуїакі лише махнув перед подругою хвостом, та сів неподалік.

  • Так, перейдемо до справи. Тейваз, сядь, будь ласка, переді мною. – Цунаде вказала на стілець. – До речі, як твій сон?
  • Все так само паршиво, але сьогодні заснула до світанку. Все ж таки, рекорд.
  • Тоді тримай. – жінка передала пару невеликих флаконів Тейваз, коли та вже сиділа. – Ці ліки я сама розробила, по крапель 12 після заходу.
  • Дякую, Вам П’ята. – дівчина сховала ліки в сумку на стегні.
  • От, – втрутилася Шизуне, – якби можна було б ще щось зробити з твоїм пухнастиком.
  • Жінко, – обурено озвався Самуїакі, – прояви трішки пошани до старших. Який я тобі пухнастик? І не треба зі мною нічого робити.
  • Але якби можна було перетворити твої біологічні дані в вакцину, це б допомогло Тейваз з мовою.
  • А що, навчання поза законом?
  • Сука… – ображено поглянула на друга дівчина.
  • Ну, взагалі-то, ні.

Цунаде важко видихнула та стисла вуста, а тоді мовила:

  • Тейваз, все, що від тебе треба – це просто весь час контролюй стихію. В цей момент Шизуне допомагатиме тобі підтримувати форму чакри, а я мушу її закріпити в такому стані назавжди. Раніше не виходило, бо я намагалася не лише перепрограмувати, а одночасно її витягти, так би мовити, з центру та утримувати, а в дві пари рук все буде простіше. До речі, це була ідея Сакури. Їй ще вчитися та вчитися, але вона схоплює все на льоту і має чудові аналітичні здібності.

Дівчина помітила, наскільки Цунаде пишається свою молодою ученицею, а Сакура, яка в цей момент хотіла тріумфально прийняти похвалу, насправді настільки зашарілася, через такі рідкісні, а головне щирі, слова в її бік, що не змогла цього добре приховати.

  • А чому саме Ви її навчаєте?
  • Медичним технікам. Це дуже складні нінджутсу, які потребують ідеального контролю чакри і неймовірну кількість знань з анатомії, ботаніки та інших сфер науки, а головне велику кількість часу, наполегливості та відданої праці. Навіть за пару років їх не освоїти і це при умові вже досконалого володіння чакрою.
  • Також, – продовжила Шизуне, – медиками-ніндзя найчастіше стають жінки, через наше вроджене вміння думати та добре робити одночасно декілька речей, що обов’язково, коли ти знаходишся в самому епіцентрі бою, а в твоїх руках не лише твоє життя і тобі потрібно не просто нападати чи захищатися.
  • Звучить, як виклик.
  • Що, – дещо зверхньо поцікавилася Цунаде, – захотіла спробувати замість бойових технік, за короткий термін освоїти медичні?
  • А чому замість? Думаєте я не здатна вивчати декілька абсолютно різних видів джутсу?
  • По-перше, – П’ята вийшла поперед дівчини, щоб дивитися їй в очі, і прийняла позу, в якій склала руки на грудях та виставила ліву ногу вбік, перекинувши вагу на праву, – так. Точніше, шинобі, який бажає стати медиком мусить присвяти весь свій вільний час виключно лише теорії та практиці довкола конкретних знань, аби з нього дійсно вийшло щось путнє. По-друге, коли ти володієш агресивними техніками, то в тебе є спокуса використовувати їх, допомагати своїм товаришам зупинити ворога, витрачаючи свою чакру, яку мусиш зберігати для порятунку життів. Звісно, медик має вміти захистити себе і коли треба, відбити атаку ворога, але одне із головних правил ніндзя-медиків: не йти на передову. Отже, шинобі має зробити вибір: присвятити себе порятунку чи захисту чужих житів. Стати щитом своїх товаришів чи їх мечем.
  • Це ще одна із причин, – відгукнулася Сакура, – чому так мало чоловіків серед медиків, адже, звичайно, є виключення, чоловіча гордість, впевненість у власній силі занадто крихкі і можуть раптово луснути, якщо вони не кинуться стрімголов першими в атаку, не покажуть всім всю свою могутність і часто зверхньо ставляться до лікарів, вважаючи їх беззахисною аптечкою, не здатною за себе постояти.
  • А впевненість жінок не залежить від думки інших, від того, як вони виглядають в очах оточуючих. Більшість з нас, коли справді мають силу і знають про це, коли не вважають себе гіршими за чоловіків, то і не бажають нікому нічого доводити. – закінчила невеличку спільну лекцію вже Шизуне.

Тейваз кілька секунд обдумувала почуте і зрозуміла, що має, що сказати, не зважаючи на протиріччя, що вирувала в її душі, але натомість вирішила всміхнутися та лаконічно відповісти:

  • Довірюся вашому досвіду в даній галузі, тому, думаю, ви абсолютно праві щодо необхідної кількості часу для навчання, а щодо мене, то я обожнюю саме холодну зброю.

Цунаде мовчки поглянула на дівчину пронизливим поглядом, а потім теж злегка посміхнулася та повернулася їй за спину.

  • Що ж, приступимо.

Цього разу все пройшло успішно, хоч і зайняло не одну годину, але, по завершенню, Тейваз себе відчула так, немов їй розв’язали крила, які від народження були сховані в тугий корсет і сковані кайданами.

  • Це неймовірно… – своєю мовою прошепотіла дівчина.

Цунаде, Шизуне та Тейваз все ніяк не могли відхекатися, тримаючись хто за що, аби втримати рівновагу, а піт так і норовився затопити їм очі. Натомість Сакура нарешті відлипла від сувоїв та конспектів.

  • Це таки зайняло набагато більше часу, ніж ми думали. – зауважили Шизуне, коли вже змогла випростатися та вільно говорити.

Самуїакі підійшов до подруги, що саме сиділа, спершись долонями об коліна, та спершу лизнув її обличчя, намагаючись повернути до тями і лише потім обережно вкусив.

  • Що ж, – Цунаде підійшла до Тейваз, поклавши руку їй на плече, – з цією чакрою ти одужаєш за лічені дні, тому готуйся, сьогодні тебе випишемо, а післязавтра віддамо таки на потіху нашим сенсеям.
  • Ура!

Дівчина на радощах, аж підстрибнула, виставивши кулак догори.

  • До речі, – П’ята стала перед Тейваз, а в її очах зчитувався холод, – я забула тобі розповісти про деякі нюанси служби жінок-шинобі.
  • Але ж, – втрутилася Сакура, – в нашому селищі це давно не є обов’язковим і виключно на добровільних основах? Ходять чутки, що лише в Корені досі наказ є наказом для куноїчі.
  • Так, – Цунаде дещо опустила погляд, – але зараз труднощі з кількістю ніндзя, а от місій менше не стало, тому… Така робота все ще добровільна, але кожен мусить знати всю ситуацію, аби прийняти найкраще рішення. Мені б не хотілося давити на наших жінок, та вибору я маю не багато, місія понад усе і гроші зараз потрібні як ніколи, для відбудови селища та допомозі сім’ям загиблих.
  • Здається, я зрозуміла про що ви та і дещо бачила в спогадах Хани…
  • Так, – продовжила Цунаде, – жінки ніндзя мають бути не лише хорошими шинобі, але і мати знання в певних сферах життя, наприклад, володіти знаннями щодо мистецтва ікебани, танців, флірту…
  • Сексу. – перебила Тейваз. – Не треба пояснень чи виправдань, я це прекрасно розумію. Шинобі має бути не лише воїном, а і шпигуном, вміти втертися в довіру, а куноїчі ще і пробратися туди, куди чоловікові шлях закритий. Та і такі методи допомагають виконати місію дійсно таємно і без вбивств, якщо вони будуть загрожувати політичному скандалу чи конфлікту між селищами.
  • Я бачу, ти маєш певний досвід?
  • Це не важливо. – Самуїакі пильно поглянув на подругу, на його серці відчувалася важкість. – Секс для мене – це просто секс, нічого особливого, нічого сокровенного, а якщо він здатен допомогти досягти успіху в місії, отже хоч якась користь з нього та з’явиться. А от захист мене дійсно цікавить.
  • Ти готова брати в таких місіях участь?

Всі, крім Шизуне та Самуїакі, дійсно здивувалися почутому.

  • Кажу ж, хоч якась та користь з нього буде.
  • Тоді, Сакура розповість тобі про певні настоянки і де їх брати, вони допомагають не лише з небажаною вагітністю та захищають від захворювань, а й покращують здоров’я жінки. Я колись визвалася змінити їх формулу саме для цього, бо стара навпаки змушувала ще більше страждати жінок щомісяця, але в мене не сильно виходило, поки мені не допоміг … друг по команді. – Цунаде на мить стисла вуста. – Тому, з тих пір, я рекомендую вживати їх всім куноїчі на регулярній основі, як тільки починає йти кров.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: