Геть звідси!

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ну шо?! Не стій на протязі, сраний хфілолоху! Проходь на кухню і падай на стілець. Не хвилюйся, у моїй комуналці немає тарганів, хіба крім Валєри. Та, йой, він рівний комаха, трохи зануда, але рівний. Що буш? Може, кавусю зварену у турці на трояндовій воді? “Ясноокейяпоняв” звичайне Nescafé…
На лампочку дивишся? Надіюсь вона поб’є якийсь там рекорд Гіннеса, бо горить тут які вже сутки. Тільки іноді блимає, коли я щось собі задумаю, відчуває та “світла” енергія мою чорну душу…
Сьогодні такий теплий вечір! Чьо це ми тулимося у цій коробочці на кухні, ану бігом на балкон. Там є пластикові стільчики за ковдрою. Тільки акуратно їх розставляй, бо там ще мамкині банки, вона мене за них готова вбити.
Боже, бля… Все ж ця комуналка має єдиний плюс — вид з 7 поверху. Хоч тут кляті хрущовські п’ятиповерхівки, але так похуй на них, от просто поглянь на це блядське сонечко. Воно ж таке, як я! Ти бачиш?! Ті ж синькі біля очей і, там далеко голі дроти із клятими пташками, які, ніби вмерли на них, вхопивши своїми лапами.
О! Я сьодні таку фотку забабахав! Диви: чорні дерева стирчать із землі і тягнуться до мого падіка. Скинув дівці одній, тіпа ми з нею мутимо інтернетну любов і всі діла… Сказала, що атмосферно. Погоджуюсь, бо писати курсову у такій депресивній абстановочкє — те ще задоволення. Я ж програміст, не здивуюсь, що через кілька років таких, як я будуть називати “дєдкамиінсайдиками”.
Йой, акуратніше, походу ти сів на мокру рубашку Валєри. Нє, нічьо, можеш сісти на батарею — мігом все підсохне!
Нічьо, якщо я закурю цигарку? Не знаю, якщо ти теж куряга — бери, мені не жалко.
Завтра вихідні, я так хотів, щоб вона прийшла до мене, ми пообіймалися і я побув би трохи з нею тютьою… Ех, та коза живе за 20 островів від мене…
Ну, нічьо у мене у тому смартфоні купа різних програм для знайомств, якось перекантуюсь… А що хочете? Власне, не я такий, а світ. Мені треба нєжность і лябоф у краватці теж, ну і трохи адекватних переписок, щоб не відчувати себе останнім чмом.
О, здоров! Знайомся, це Сєрий — він мовчун. Приходить, кагда адіноко, просто сяде отут внизу балкону і курить цигарки, а потім йде до себе в кімнату і рубиться в доту.
Я вчора у бабки апаратик цікавий купив. Прикинь, ще й плівка у подарунок — 36 кадрів. Во, вєщь! Так-с, сядь ніби ти дірєктор цього життя. Умгу… На сігарєтку. Задери голову і зроби вигляд, що ти Варвара, але ніс тобі так і не відірвали. Всьо! Замри! Щьолк-щьолк, кадрік єсть. Відішлю галубямі, коли буде весілля, а поки якось так.
Ну, всьо моє блядське сонечко сіло за горизонт. Холодно вже стояти на цьому стрьомному балконі, хоча красиво спостерігати за вікнами, які по черзі зажигають аганькі квартир у яких проживають такі самі люді, як я… нє, мабуть, краще за мене…
Ну, всьо, якщо й Сєрий пішов грітися у кімнату, то ми теж звалимо звідси. Нагадую: БАНКИ!!!
Що всьо? Йдеш геть? Отак ми і відсвяткували моє новосілля довжиною у 20 років.
Що ж, дякую, друже, що легко вдерся у мою душу, подивився, що да як, а тепер геть з мого життя, засранцю!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: