Назва твору

Фандом

Пейринг

Жанр

Рейтинг

Розмір

Статус

Автор


Квіти у волоссі

На хвилинку Тарталії здалося, що стіна, яку з таким старанням зводила Люмін, тріснула. Вечірній спокій обриває гучна боротьба. Люмін з риком несеться на Тарталію, намагаючись стерти з її лиця самовдоволену посмішку, а та лиш потискає плечами, випускаючи на поле битви величезного кита. Люмін одразу кидається вбік, сподіваючись, що встигне ухилитися, але кит все одно її […]

У нашому житті

У цій кімнаті все давно час замінити. Давно застарілі шпалери вицвіли, полички шаф вкрилися пилом, а стеля — павутиною. Бажано б викинути все це звідси подалі й добре прибратися. Та самому не виходить, а просити когось про допомогу — гордість не дозволяє. Акутаґава зовсім точно не пам’ятає, коли у його житті усе стало аж настільки […]

У сні чи наяву Частина 2

Саші здавалося, що цей тиждень ніколи не закінчиться. Дні тягнулися якось надто довго, було важко одразу звикнути до нового ритму життя. Те, що тішило її всі ці дні — спілкування з сусідкою. Саша досі бачила сни, але вирішила продовжувати ігнорувати їх, так само як робила це до зустрічі з Мікасою. Зараз вони не грали в […]

маленький король

він їде, не знаючи, хто він і де він його, як дитину, проводять дерева бо в нього така благородна мета а ще по п‘ятах янгол смерті літа   тумани чатують далеко і близько дитина веде своє гадане військо і холодно, й страшно, і ноги в крові… його переслідують мертві й живі   він виріс пліч-о-пліч […]

математика

у мене лишилось дванадцять цигарок вдихнути- закашлятись- знову вдихати дуга до півкола, доба до кошмару, дванадцять цигарок. це досить багато   сьогодні ти більше не кликав бабусю вже менше вовтузився майже не плакав а хочеш, тобі я іще раз наснюся у вигляді дерева? бурі? собаки?   а в крайньому разі – і бога-потвори у них […]

полювання

мені вже не треба ні бинту ні вати я зв’язував рани усім чим умів я тихий він кличе мене полювати на двох невловимих птахів   сховаюсь і ви не знайдете ніколи у себе всередині в тиші зірок вмикається струм електричного кола у темряві плаче курок   якщо ти інакший, готуйся мовчати і бути по плечі […]

цитрини

Ми десь поміж смертю й папороттю зустрілись. Впізнав я тебе серед шуму старих тополь. І я — не герой, хоч і маю геройські стріли. А в тебе нема корони, хоч ти — король.   У тебе нема нічого, крім злої вдачі. Ти сам — подорожній. Сам собі злий палач. Мої безкінечні вірші постійно плачуть, А […]

Кружляє з вітром сніг

{Проходять роки, але Фіндарато не знає ні миру, ні нудьги Валінора, прозябаючи тінню серед людей} День за днем як жовкле листя опада, як папір, що згора під катуючим вогнем. Проймає виск співу, неупинної гри, напружені струни електрогітари зриваються. Втомлені руки з перснем корони й змій. Що ти знав про біль, коли закохано роздивлявся зорі? Тремтлива […]

до побачення

— ох… — тяжко зітхнула кокомі, вкотре перевіряючи час. дівчинка поряд теж пробурмотіла щось вкрай стомлене. кокомі з самого випуску знала, чим вона хоче займатися. її безмежна любов до дітей одразу диктувала йти кудись ближче до маленьких членів суспільства, так що після одинадцятого класу сангономія присвятила себе навчанню. і ось, дві вищі освіти, червоний диплом і місце […]

буря

бейдов жахлива. нінґван розуміє це одразу: бачить сильні руки, властиві воїну з такою зброєю, як у бейдов, роздивляється лице, відкрите, зухвале. нінґван думає: з нею буде важко порозумітися. – доброго дня, королево. як ваші справи? – каже їй бейдов. нінґван червоніє, але погляду не відводить – тоне, тоне, тоне. ке цін зводить брови та тягнеться […]