Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

chapter 1

Почніть писати…FavoriteLoadingДодати до улюблених

потяг.

пройшов місяць від їхнього першого знайомства. це було… 30 жовтня. -чекай мене завтра як подарунок на день народження : ))))) -будь ласка, припини казати такі речі -приїду!! -ха, ну тоді чекаю біля найдальшого в Нью-Джерсі хоттопіка о 10:00. згода? -оке Джерард зібрав речі. завтра на школу байдуже— прогуляє так прогуляє. він зібрав речі і чекав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

частина 2: дощ.

наступного дня вони говорили про музику. і настпуний. і наступний наступний. -…і в моменті усе пропадає і ти ти єдиний хто залишився все ще в живих!! -ніхуя, а ти круто пишеш, Джі )) -а що такого, ще багато буде творінь : D писали вони разом пісні. це вже друга, але скоро вони і її допишуть. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

частина 1: початок?

А знаєте, інтернет—жахлива річ Підкине людину випадково, і Наче рідна людина та, все розуміє в тобі І полюбити навіть зможеш її І усе, усе ти зробиш для неї Для зустрічі в реалі, в моменті І можливо поїде потяг назад Та ніщо більше не зупине нас Одного похмурого вечора Джерард сидів і гуляв в мріях. Це […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Live and breathe and die alone

Френк прокинувся від звону будильника.Кожен ранок починається однаково, будильник, сніданок, колледж, друзі, дім, домашка, сон. Батьків вже не було, його зустручала тільки Міра.Білий самоїд лежав на кухні і привітливо махав хвостом. Френк був радий її бачити, вона завжди робила щось цікаве. На минулому тижні вона зникла, всі думали що Міра втекла,але виявилося, що вона мирно […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

early sunsets

Хлопець прокинувся від нестерпного головного болю, сухим горлом, і це контрастувало з яскравим сонячним світлом, пробиваючимся крізь незакриті штори, котрі його мати, дбайливо відкрила перед тим, як піти на роботу. Вчорашня “прогулянка” проявилася ще й у вигляді сильного потовідділення і синцями під очами, і Вея змусило це не тільки відчувати себе жахливо, а й виглядати […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 6

На стелі було 3 світлі плями, а потім нічого. Телефонний дзвінок, який підняв на ноги весь автобус. Джерард тримав свого брата за руку, йому не хотілося її відпускати й здадавалося, що другий от-от вислизне звідси на зовсім. Удар був сильним, ну, а чого ще можна було очікувати від зіткнення багатотонної вантажівки і маленького тільця Майкі. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дякую за отруту

Я знав це, коли побачив жадібний блиск очей. Погляд чи то хижака, чи то навпаки наляканої жертви. Та мій погляд був інший. Бо я знав. Коли зустрічаєш смерть, навіть знаючи її обличчя, не знаєш як до неї підступитись. Не знаєш тремтіти перед нею, чи все таки подякувати. Чи може просто промовчати.  Я же завжди кидався […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Їх вбила війна

Війна. Саме про неї говорили усі люди в місті. Вони перешіптувалися про це в темних закутках або сидячи в тавернах за столиком. Розмови про війну були всюди. Люди боялися, але не були впевнені, що вона добереться до них. Не хотіли вірити, що її гострі пазурі дотягнуться до їхніх життів. В головах людей панував страх, який […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Завершення

Його руки досі були білими. Білими, наче перший сніг. Але хто ж замотує сніг у бинти? Під ними все сяяло червоним. Багряним. Чіткі, стрімкі лінії. Він відгорнув волосся з його чола і обережно, ніби боявся зламати, торкнувся губами. -Ти- вічність,- все, що він і промовив. -Ти більше за вічність… Він поступово спустився нижче, його вуста […]FavoriteLoadingДодати до улюблених