Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Take a breath of space

Одного дощового вечора в Англії 2009 року Роуз зустрічає Джона в маленькій дивакуватій кав’ярні. Ніхто з них не знає, що тоді вони змінили долю всесвіту. Оригінал: https://archiveofourown.org/works/984409 Я лише перекладач, не претендую на авторське право ———————————————————————————————————– Дощ був досить типовим явищем у цю пору року, зважаючи на стрімке настання зими (хоча, особисто, вона стверджувала, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вправний Князь

Роуз і Доктор стояли на узбіччі траси в наручниках, навіть і пальцем ноги не смикаючи у бік втечі, поки агент ФБР риється в капоті, зрідка поглядаючи на парочку в траві, відганяючи дивне почуття на спині і потилиці. – Вас не бентежить той факт, що ми могли вже давно втекти? – Запитала Роуз. Вона вже м’ялася […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Доктор і Роуз – терористи!

Під’їжджаючи до місця падіння небесного тіла, на затонованих вікнах автомобіля виблискувало світло прожекторів. Місцевість огороджувала вже не стрічка, а колюча сітка, встановлена на зразок високого паркану. Навколо того, що відбувається, утворилося непрохідне стовпотворіння, що шумно обговорювало, що сталося кількома годинами раніше. Перед чорним Volkswagen’ом Golf незграбно розходяться люди, зрідка вигукуючи нецензурні скарги у бік водія. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сверхнова

На екрані проектора висвічувалися графіки, діаграми, світлини із супутників у різних світлових спектрах, їх діапазонах та обличчя з вебкамери головного ноутбука Національного Аерокосмічного Управління США. Почалося тотальне штрудування даних за останні 50 років з обох боків: Торчвуд та НАСА. Процесори комп’ютерів пихкали до смаженого серпанку, а люди втиснулися в стільці так міцно, що навіть домкрат […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Доктору Нудно

Доктор, Роуз, Піт, Джекі та ще кілька галасливих агентів Торчвуд бігом виходять з ліфта, прямуючи своїми офісами. Піднято надзвичайну тривогу. Невелика група солдатів поспіхом озброюється, чекаючи подальших наказів і йти в бій. − Не розумію, навіщо вся ця зброя? – з легким присмаком огиди спитав Доктор. Джейк Сіммондс з повагою швидко відчиняє перед Метакризою двері, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Метеорит у Лондоні

Пожежники з’їхалися швидко, і загасили відносно швидко. Синій вогонь вигорів сам, проте підпалив усе, що довкола: траву, дерева, сміття, які вже горіли звичайним жовтим вогнем. – Я звичайно знала, що від маленького камінчика з’являється величезний кратер, але коли бачиш таке наживо, навіть якось смішно, – захлопуючи двері машини сказала Роуз. – Як думаєш, далеко могли […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Роуз

Простягнувши останні ноти пісні, гурту поаплодували, і на сцену вийшов аукціоніст з келихом шампанського і столовим ножем, яким потім ударив кілька разів по склу, привертаючи до себе увагу натовпа, що вже розбушувався в розмовах. − І так, дорогі гості, настав час для продовження нашого аукціону! Нагадую, він благодійний, тому не шкодуйте свої гаманці, адже ваші […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Доктор

У залі, де панувала розкіш найвищого суспільства, грає жива музика. Його центром звисає ажурна позолочена люстра, а замість лампочок, горять свічки, освітлюючи приміщення теплим тьмяним світлом. Між столами пробігають офіціанти у своїх канонічних костюмах, з високо піднятими підборіддями, тримаючи на пальцях підноси. Джекі і Роуз не звикли відвідувати такі ресторани, незважаючи на те, що живуть […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Перехожі

Місто Л. завжди вирізнялося тишею та спокоєм. Не надто велике, не надто маленьке. Старовинні будівлі центру вперто захищаються від реновацій і, тим паче, знесення – натомість малими фрагментами одкривають вдячному глядачеві приховану почорнілим каменем ліпнину. Модні віяння їм чужі – лише іноді, від широкої душі, дозволяють вони оселити в своїх стінах такий-сякий шинок. Та тільки […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Море. Квіти. Прощання.

Хто ти такий – я й гадки не маю. Я виросла і забуваю, як тебе звуть. Хто ти? Як день являєшся; як ніч зникаєш І повертаєшся. Як тебе звуть? Vivienne Mort – Хто ти такий? Їй здавалося, що вона помирала, але коли відкривала очі, то бачила небо. Небо всипане маленькими білими цяточками, які підморгують їй. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених