Позачасся

хребет ламкий — сніжинка і прикраса, хребет людський — незміцнений каркас. (як ми були — не вистачило часу, як час з’явився — вже не стало нас.)   немов ісус, кульгає снігом робот: ні знаку зла, ні сліду підошов. і тільки страх у серці, як хвороба, і, ніби куля в лоб, цвіте любов.   ти говорити […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Снігові янголи

Часом, дивлячись на Коннора, Хенк думає — чи не створили люди, бува, андроїдів, щоб у світі була хоч якась подоба святості? Жовтий спалах діода, насуплені брови — перелюб? захланність? гнів? Було б легше, якби хоч на якийсь із семи гріхів його погляд із розумінням м’якшав. Бо ж так дедалі важче ненавидіти. І дедалі легше розуміти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених