1945

— Твоя? — питає сусід, указуючи на світлину, з якої ти грайливо споглядаєш на нас. — Так. Моя Мар’яна, — ці слова гріють душу, і я посміхаюся. — Така яскрава зірка. Красуня… Хитаю головою. Мене пробирає на гордість, бо ти в мене й правда яскрава. Найяскравіша з усіх зірок. Згадалося… Коли ми приїхали до Києва […]FavoriteLoadingДодати до улюблених