Валентинка

Віра стояла біля червоної скриньки біля курилки, на якій білим сама ще вчора писала “Любовна пошта” і невпевнено дивилася на папірець у вигляді серця, якого так і не наважувалася кинути в коробку. Калугіна, проходячи повз, помітила її невпевненість і зупинилася, щоб поцікавитися такою невпевненістю, але вирішила що це її справа і пішла далі за Самохваловим. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених