Доки не стало пізно

Гліб поклав телефон на стіл і витяг ноги, муркочучи від задоволення і повністю виправдовуючи своє прізвище. – Як добре, що скоро кінець зміни. Я ось що подумав. А може, у вихідні на риболовлю поїдемо усім загоном? Командир 91 загону відірвалась від звіту і подивилась на годинник. Пів на восьму ранку. – Ти хоч рибалити вмієш? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чому ти настільки красива?

У тобі так багато сторін, я просто не розумію. Пальці торкнулись нейлонових струн. Перший акорд прозвучав трохи несміливо, наче пробував свої сили. Добринів та затих. Другий акорд вже був набагато впевненіший: пальці вже знали, як їм треба рухатись та на яких ладах затискати струни. Гена пересів ближче, намагаючись не пропустити жодного звуку. Він любив, коли […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Демони

О десятій годині вечора наставав відбій. Іра шла вмиватися та чистити зуби без нагадувань: нагадувати було нікому. Батько зачинявся на кухні із прозорою пляшкою, після якої іноді ставав добрим і намагався розповідати казки язиком, що заплітався, а іноді засинав просто за столом; мама давно не з’являлась вдома, а шафа, у якій вона зберігала речі, спорожніла; […]FavoriteLoadingДодати до улюблених