2. Шлях

Вартові, поглянули на дівчат й мовчки повели їх за собою.

Селена картала себе за коротку пам’ять. Як вона могла забути свій кишеньковий блокнот, котрий постійно носила із собою. Його Луна подарувала на десятий день народження, коли навчила принцесу виводити букви лівійського алфавіту.  Звісно, знання отриманні служницею були не досконалі, зате це дало Селені змогу комунікації з фейрі у разі нагальної потреби.

Ніхто, окрім Луни й Короля з Королевою, не знали про ваду принцеси. Адже це стало б ганьбою для усього королівства. Кров королівського роди для простого народу вважалась джерелом могутності і сили. Так, звичайно, прості фейрі, котрі мешкали у місці, час від часу хворіли, якщо хвороба була сильною й міцно викорінилась у тіло хворого, кров короля в мить зцілювала його.

Принцеса разом із супроводом прямували далі.

Замок, у якому завжди мешкали королівські родини був збудований відносно не давно. Йому лише сімсот років, для світу фейрі це зовсім маленький проміжок часу. Під час війни двох королівств, замок Брейв був повністю зруйнований, як і більша половина міста. Вціліла лише древній храм, який було побудовано першими фейрі, що оселились на цій замлі. У Бейлосі їх називали богами, покровителями. У кожному місця чи у містечку є  храм, що возвели для поклоніння й молотви.

Усю дорогу, Селена розглядала величні й нескінченні коридори королівського  замку. Різноманітні картини  й гобелени висіли на стінах замку, зображуючи величні битви минулих королів і потерти цих королів.   На останньому портреті був зображений Король Лів, його правління оминули битви й страждання.

«Навіщо я йому? Король вісімнадцять років не хотів мене бачити, що за диво трапилось? Це мій батько?»- Селена запинилась біля зображення короля й довго вдивлялась у нього. Вона зовсім не була схожою на батька. Його волосся коричневого кольору, а очі не мають білого відтінку. Якщо Селену можна порівнювати з холодно і сніжною зимою, то Король яскраве й тепле літо.

«Можливо, я більше схожа на матір, а ні ж на короля.»-Принцесу тішила ця думка.

Вартові крокували далі,  усе більше віддаляючи від принцеси, залишаючи її позаду. Дівчину захопила цікавість незвіданого і чогось нового, вона вирішила глянути й на інших правителів Бейлоса. Познайомитись з їхніми зображеннями, аби можливо зрозуміти хто такі королі, це б допомогло з подальшою зустріччю. Селена нарахувала лише сім портретів і п’ять битв. Портрети двох останніх були самотніми, їхнє правління було спокійне і безкровне. Серед них був і її батько, на долю якого не випало війн та конфліктів.  Дивним було й те, що гобелена з відомою Війною Двох Королів на стіні не було. Та й взагалі будь якої мальованої згадки про це вона ніколи не бачила.

Про Війну Двох Королів знали чи не усі фейрі з народження,  її вивчали у школах і при храмах, розповідали у міських легендах та оповідях. Часто малечу, що не хотіла лягати у ліжко лякали Кровавим королем. Той мав прийти і забрати неслухняного чи неслухняну у своє царство, посадити на диво-тварину  й відправити на поле бою.

«Невже, битва була настільки кривавою, що відображати на папері її було огидно і не правильно, можливо картини які описували події існували, але до нашого часу не збереглись? Тоді чому історія настільки популярна?»-Селена обмірковуючи побачене повернулась до супроводу.

Потік думок при рвався, дівчата дійшли до місця призначення, а вартові немов й не помітили зникнення дівчини, зупинились перед входом до королівського тронного залу. Перед ними знаходились величезні ковані різними візерунками золоті двері з золотими ручками. По обидва буки стояли охоронці, які з подивом дивились на прекрасну незнайомку. Варта між собою переглянулась, кивнула й відчинила двері пропускаючи Селену уперед.

Сцена, що відкрилась очам принцеси вразила її до глибини душі. Великого розміру зала повністю вкрита ліанами, що змінювали свою форму в залежності від предмета який утворювали. Колони, по обидва боки формували товсті чорні ліани, які міцно кріпились до підлоги й стелі, що  прикрашена різного роду квітами.

До трону, де сиділи король з дружиною вела трав’яна доріжка з невеличкими польовими ромашками.  У центрі зали, на старовинних ліанах золотого кольору, що з часом сплелися у формі двох тронів сиділи Король Ліф та королева Айстра.

За спинами володарів розкинулось вікно гігантського розміру, оздоблене різнокольоровим вітражем, на якому зображувалось їхнє королівство. Королівська родина, будучи попереду, була його захисником й оберігала від незгод.

Король Ліф, побачивши свою довгоочікувану гостю, відпустив вартових та наказав зачинити тронну залу, оберігаючи розмові від зайвих вух та очей. Королівський замок, є найнебезпечнішим місцем у Бейлосі, де таємниці корони дорожчі за золото й дорогоцінні камені. Скількох фейрі- шукачів секретів згубили замкові стіни, королю вже важко й порахувати.

– Підійди ближче, принцесо.

Селена послухалась наказу й наблизилась до Короля з Королевою, що дало змогу добре розгледіти Королівських фейрі. Королем був чоловік середнього віку, хоча зовнішність фейрі оманлива й не завжди відповідає вигляду. Можна лише здогадувавсь скільки насправді йому років. Міцна статура й м’язи, що показувались крізь шари одягу свідчили про силу й могутність, що приховувало його тіло і вводила в оману зовнішність. Зелене, як літня трава очі були в усіх королів, які правили Бейлосом. Це своєрідна королівська картка, допуск до престолу, свідчення про законність влади. Волосся довге, світло коричневого кольору, де-не-де можна проглянути сиві пасма, що додавали йому величавого вигляду. На голові гордо виблискувала  золота корона з тих самих золотих ліан, які росли з трону, на вказівному пальці королівська печатка. Був одягнений у традиційне королівське вбрання.

По ліву руку від Короля, на сусідньому троні сиділа прекрасна жінка. Маленькі зморшки, ледь помітні, невеличкими лініями ,вкривали її витончене обличчя, додаючи шарму й привабливості. Блискуче, наче руде осіннє листя, волосся, що розфарбувала богиня Осінь,  волосся сплетене у складну зачіску, на яку кріпилась діадема- символ влади Королеви. Очі відтінку стомленої осінньої трави, яка засинає, очікуючи приходу Зим. На обличчі де-не-де проглядаються веснянки.

Поцілована сонцем жінка побачила Селену й глянула своїм суворим, сповненим відрази поглядом. Королева не бажала бачити Селену, живий символ невірності її Ліфа, чоловіка котрого Айста любила усе своє життя і чоловіка, який це кохання розтоптав вісімнадцять років тому, привівши бастарда у їх дім. Зруйнувавши життя сповнене злагоди й сімейного щастя від народження їхньої першої доньки.

Мовчання затягувалось, жоден не бажав промовляти перші слова, починати й так важку розмову. Королева обурилась від цієї гри в мовчанку й вирішила взяти справу у свої руки. Скерувати нарешті корабель у правильне русло й покінчити з неподобством, яке уособлювала собою Селена.

-Селено, ми з Королем, раді тебе бачити. У тебе, напевно, виникло море запитань до нас?- Айстра глянула у вічі і Селена кивнула. –Що ж, Король радо на них відповість. Чи не так?- Уся увага королеви була прикута до короля, змушуючи його, нарешті, відкрити свого рота.

-Ми швидко підняли тебе, без жодних пояснень, тому зараз можеш питати усе, що тебе цікавить.- Не отримавши відповіді Король Ліф продовжив. –У тебе немає жодного запитання до нас?- Селена знову змовчала. Мовчана починала дратувати Айстру, напруживши руки вона трішки піднялась й  гримнула на принцесу.

-Ти що, води у рот набрала? Тебе Король запитує, чому мовчиш?

-Айстро, заспокій свій гнів. Їй важко у новому середовищі, серед незнайомих людей.-Від останнього слова Серце короля защемилось, але від початку Селена справді і слова не промовила, це занепокоїло Ліфа.

Селена, й сама принишкла, тривога міцними кігтями вп’ялась у серце дівчини, стискаючи його дедалі сильніше. Королева ненавидить її, а Король нічого із нею не вдіє. Не захистить Селену від небезпеки, що знаходилась по ліву сторону від нього, яка продовжувати дратувати її і на далі.

Принцеса піднесла долоню й доторкнулась до шиї, провела вгору й доторкнулась до обличчя спускаючи її усе нижче і нижче, минаючи кадик й закінчуючи ключицями. Король відразу усе зрозумів.

-Слова. Селена не може вимовляти слова.-Батьківське серце охопив сором і тривога. Невже вона жила з цією бідою усі вісімнадцять років, чи ця недуга з’явилась з часом? Чому ніхто не доповів йому, залишив його можливості побути люблячим батьком, який в змозі вирішити проблеми свого дитя.

Проте, Королева Айстра була зовсім іншої думки, її тішило те, що прокляття, котре зруйнувало її сім’ю отримало по справедливості.  Боги покарали її за страждання, які вона завдала Айстрі і її дітям. З іншого боку Королева була сповнена радості й дякувала дівчині за її народження.

-Ліфе, мій королю, це нічого  не змінює. Вада Селени не завадить їй виконати свій обов’язок, як  принцеси Бейлону. Перша дитина. Перша…-Під кінець голос Айстри наблизився до шепотіння, яке було чутно лише королю. Королева хитро усміхнулась і подивилась на дівчину.- Селена, є першою принцесою королівства.

-Я пам’ятаю умови, моя королева. Але як відреагує король Еш? Чи не стане це приводом до війни. Ти знаєш якого палкого характеру він.- Король почав перегорюватись з Айстрою, перекинувши усю увагу на співбесідницю, забувши про присутність Селени.

-Ти дарма переймаєшся.-Айстра ласкаво погладила чоловіка рукою.- Король Еш, буде у захваті від нашої доньки. Можливо, її мовчання, буде ключем, що збереже їй життя.

Бейлос і Ератон, два колись ворогуючі між собою королівства розділяло Місове море. В якому за старовинними легендами почалося перше життя і що ймовірно стало причиною конфлікту. Бейлос розташовувався на материковій частині землі в той час як Ератон був повністю острівним королівством.

Лісова місцевість, сповнена різною живністю і лікарським рослинами, плодовитий грунт, ідеальний для вирощування овочів та різного виду фруктів, доповнював помірний клімат з теплими вітрами, що манили до себе фейрі з різний кусочків світу.

Життя у Бейлосі вирувало, сміх, радість і щастя наповнювало кожне життя у королівстві. Король Ліф є мудрим та справедливим правителем, якого люблять та поважать піддані. Бейлос став символом життя, своєрідним раєм для фейрі.

Ератон, ж, навпаки, острівне королівство, оточене з усіх сторін холодним морем. Скеляста, гірська порода острова, вулкани, які час від часу вивергались на землю Ератона, спричиняли бідства та катастрофи. Зима, з її холодним кліматом та вода, що сходила з гірських вершин завдавала не мало клопоту житетлям.

Проте, після закінчення війни й укладення договору усі темні фейрі покинули місця ведення бою й повернулись на острів. Це була уся відома інформація, що містилась у підручниках та книгах історії в єдиній на весь Бейлос бібліотеці.

-Принцесо, мені надзвичайно важко, але чекати не можна. Темний король надіслав звістку. Делегація прибуду завтра, я мушу тебе підготувати.-Королева підхопила слова Короля та продовжила.

–Повір, була б наша воля, ти б зосталась тут, з люблячими батьками й сім’єю.  Але договір, укладений століттями до твого народження, розірвати неможливо.- Можливо, вперше за усю розмову, Айстра по-справжньому співчувала дівчині.

Минуло сімсот століть та Ератон залишається чи не найбільшою загадкою. Невідомою також залишалась і кількість фейрі, проживаючих там. Їх незнані й не вивчені здібності становили загрозу для Бейлоса. Загрозою був і Король Еш. Молодий хлопець, 26 років від народження. Перший і єдиний син покійного Короля Рея і Королеви Мілени. Чутки про його жорстокість та лютий характер виходили крізь міцні  скелі острова, пролітали море й торкались Бейлоса.

-Минуло смісот років з закінчення Війни Двох Королів. Протистояння неймовірних масштабів, кровопролитна війна між Світлими та Темними фейрі нарешті скінчилась забравши з собою життя сотень тисяч воїнів та простого населення. Переможців та переможених у ній не було, обидві сторони понесли жахливі втрати. На знак примирення та прощення усіх образ Король Темних, узяв собі за дружину першу принцесу Короля Флоренса, з тих часів і по сьогодні, кожні сто років від дня весілля, Корлівські Фейрі єднаються у шлюбний союз, який принесе мир та спокій на наступні сто років.-Це була таємниця, яка була дозволена обмеженому колу осіб і сьогодні до нього доєдналась Селена (була б її воля, чути не хотіла б про неї). Велика відповідальність лягла не плечі дівчини, котра була до неї не готова.

-Тобі третя принцесо Селено, дана можливість виконати найвищу ціль свого існування. Стати підґрунтям мирного світу та зберегти життя свої підданих.-Айстра продовжила розмову короля.- Ти станеш законною дружиною Темного Еша і подаруєш йому спадкоємця.

«Хороші чутки, Луно? Мабуть найкращі. Все життя мріяла опинитись в лапах чоловіка, де твоя цінність залежить від здатності народження здорових фейрі (бажано хлопчиків).»  »

Принцеса не хотіла бути розмінною монетою, стати рятувальною шлюпкою для Айли, дарунком для Короля Темного. Селена за вісімнадцять років і чоловіків не бачила, ну, окрім хлопця зі сну. Та хіба це мало значення? Ще раз поглянувши на короля з дружиною, дівчина чітко зрозуміла, усе вже вирішено, і їм байдуже на мрії вісімнадцятирічної дівчини, у котрої усе життя попереду.

« А знаєте, мені байдуже. Байдуже. Життя у вашому замку, було не настільки прекрасне, щоб за ним сумувати, падати на коліна з благаннями залишитись. Я виконаю свій обов’язок, який так лякає вас. Єдина, за ким буду сумувати, це Луна.»

– Я розумію, як тобі важко, але це твоя доля. Екіпаж від Королівства Темряви, прибуде завтра по опівдні. Ми тебе відпускаємо. За дверима, на тебе чекатиме служниця. Вона допоможе підготуватись до завтрашньої поїздки.- Король підвівся з крісла і в супроводі дружини покинули трону залу, ставлячи крапку на розмові.

Селена весь час слідкувала за ними. Вдивлялась у кожен рух, рахувала кожен крок.  Десь у найпотаємнішому закутку душі, ще горіла надія, але звук закриття дверей привів її до тями. Надія згоріла у полум’ї її гніву и жалю за собою. З її попелу повстало зовсім інше, незвідане до сьогодні інше почуття. Бажання довести свою цінність. Стати не чим, а ким, і після усього важкого шляху глянути їм у вічі.