1.Початок

Снейп сидів за столом у своїй лабораторії, поглинений роботою. Прокляті зілля! Ось уже цілу годину він намагався завершити складний етап створення нової версії зілля для відновлення життєвих сил, і все одно нічого не виходило. Його спроби створити нову прибуткову жижу не давало бажаних результатів, а ледве чутне бурчання робило і зовсім схожим на безумця. Неймовірно популярного серед представників влади  безумця, бути у хороших відносинах з яким тепер хотіли всі, кому не лінь.

Щоб трохи заспокоїти нерви, Северус вирішив відчинити вікно і вдихнути свіжого повітря. Він споглядаючи невеличкий сад, який так довго плекав біля лабораторії, подумав, що все ж таки потрохи старіє, якщо і зілля вже спроможний називати проклятими. Перші два роки після закінчення війни було для нього наче ейфорія: реабілітація в суспільстві завдяки старанням Поттера, підтримка Кінгслі, відсутність необхідності когось слухатися, повна воля, якої він буквально не мав ніколи. Зіллєвар одразу скористався можливістю відпочити подалі від чарівного світу, хоча й міг би допомогти у відновленні Хогвартсу, як його про те прохав міністр. Але він нарешті мав право обирати сам, і звісно вважав, що точно міг тепер позбавити себе відповідальності за магічний світ чи будь-що з цим пов’язане. Кінгслі, який оперативно почав відновлення Міністерства, був розлючений, але вимушено змирився з цим. Точніше Герміона, яка стала його заступницею, зуміла впевнити його в логічності дій колишнього професора.

Після перемоги майже все, що було близьке і знайоме в магічному світі потребувало змін, тому перші два роки витратили на відновлення міжнародних відносин з іншими магічними суспільствами Італії, Франції, Японії, Америки. Завдяки їх допомозі вдалося частково відшкодувати фінансові втрати для тих сімей, які активно вкладалися в військову кампанію; Міністерство з іншими організаціями змогло ініціювати програму для створення нових робочих місць; звісно і сам орган влади зазнав разючої трансформації: звільнення незаконно ув’язнених, реабілітація ряду магічних істот, з подальшою можливістю для них займати будь-які посади, відновлення контролю над магічними законами. Напевно, вперше за весь час воно стало опікатися не ідеєю відновити попередній стан речей, а намагалося остаточно зруйнувати залишки класової системи, що довела свою безглуздість ще на війні. Звісно релігійні та політичні ідеї про «чистокровність» нікуди не поділося, але тепер, коли члени старого уряду, які співпрацювали з Темним Лордом, були звільнені й ув’язнені, відкрито ніхто не намагався опротестувати ідеї нових лідерів. Снейп же не бажав приймати в цьому участь, хоча і розумів, що рано чи пізно повернеться до цього світу.

Два роки він провів у Німеччині, намагаючись відчути себе звичайним маглом: наукові конференції, дослідницька робота, інтрижки і відвідування мистецьких виставок стали частиною його буднів. Але врешті-решт, відчувши, що його місце все ж не тут, він повернувся до Британії, де тут же отримав пропозицію повернутися до викладання у Хогвартсі під керівництвом директриси Макґонеґел. І хоча колись він чітко знав, чому обрав шлях викладача, зараз сама думка про те, щоб знову опинитися серед дітей, викликала у нього майже панічний жах.

Так і почалася його кар’єра приватного зіллєвара. Маленький магазинчик і його зілля швидко здобули популярність, забезпечуючи стабільний дохід, який за кілька років дозволив Северусу залишити все і подорожувати світом безтурботно. Але клятва, яку він дав Поттеру в подяку за його підтримку після війни, міцно прив’язала його до Аврорату. Так він любив себе втішати.

Такий розклад подій його, втім, влаштовував. До того ж, Гаррі він бачив лише раз чи двічі на тиждень. Молодий аврор, усвідомлюючи, що вже й так занадто багато вимагав від нього, намагався не зловживати цією домовленістю. Натомість частіше у його лабораторії з’являвся Рон Візлі з короткими звітами про те, як пройшла чергова операція і як себе показали експериментальні зілля. Парадоксально, але Снейп більше не відчував тієї ярої неприязні до Візлі, що в школі. Хоча, як і раніше, не міг терпіти його безглузду поведінку поза роботою.

Снейп перевів свій погляд з саду і мимоволі зупинився на постаті, що проходила повз  його лабораторію. Поттер власною персоною. Хлопець — вже дорослий чоловік, без сумніву, більш серйозний, ніж колись. Його темні очі були зосереджені на паперах в руках, а неідеальна постава так і просилася до безлічі зауважень, які Снейп завжди любив робити. Але він ніколи не дозволяв собі цього після того, як їхні відносини змінилися на більш нейтральні. Поттер раптом зупинився, поглянув на магглівський годинник і вивудив з кишені фіал з зіллям. І Снейп подякував йому за це, згадавши, що сам прострочив прийняття ліків.

Погляд його впав на скляну банку, яка раніше стояла на полиці — зілля, яке він нещодавно приготував для досліджень, залишилося в невеликій кількості, і, здається, не мало ніяких побічних ефектів. Він відкрив його і, схилившись, зробив кілька швидких ковтків, відчуваючи, як гарячий рідкий вміст спливає по його горлу. Хімічний запах не здивував його — все здавалося нормальним, і він повернувся до своїх нотаток, звіряючи свої дії.

Згодом, його увагу привернуло відчуття незвичайного тепла, що поширювалося по всьому тілу. Можливо, це ефект від змішування з новим зіллям, яке він взяв для аналізу, але замість енергії й полегшення, він відчув… заспокоєння, повне, наче повністю перестав належати сам собі. Щось змінювалося в його сприйнятті світу навколо нього. Це було дивно, але не надто неприємно. А потім його відпустило. І саме в цей момент двері в його кабінет відчинилися, впустивши всередину незваного гостя.

Гаррі підняв брови й, не вітаючись, мовив:

— Ви виглядаєте незвично. Це нове зілля?

— Я дав тобі право так говорити зі мною? — відповів Снейп, повторюючи здивований вираз Поттера.

— Пробачте, я не мав на увазі нічого поганого, — поспіхом відповів хлопець, помітно знітившись. — Навпаки, ви виглядаєте… дуже добре.

Снейп відчув, як серце на мить пропустило удар. Він бачив, як хлопець уважно оглядає його, намагаючись приховати свою цікавість. Це було дивно. І водночас Снейп хотів затримати цей момент трохи довше.

— Можливо, ти маєш рацію, Гаррі… — вже спокійніше сказав він. — Випадково приготував зілля, яке не зовсім слід було б пити.

Аврор розсміявся, його голос звучав занадто легко і безтурботно, наче він забув, де знаходиться. Це змусило Северуса відчути себе так, ніби його ноги зраджують його. Він хотів повернутися за свій стіл, але не зумів ступити й кроку. Тоді як Поттер спокійно взяв зі столу його записник, пробігся по основним зіллям, згаданим в ньому і видав:

— Ви серйозно? — запитав він, роблячи крок ближче, шукаючи підтвердження побаченому. — Може, вам краще припинити експерименти, поки вони не зайшли занадто далеко?

Наскільки швидко його слова вилетіли з рота, настільки швидко Поттер сам прикрив його рукою, розуміючи, що не мав цього говорити. Він вже було хотів перепросити, але просто не встиг.

— В мені ж нічого особливого, — сухо констатував зіллєвар. — Що тобі до зовнішності свого професора? — він навмисно виділив останнє слово.

— Ваша правда, — проговорив хлопець, — просто… я подумав, що, можливо, ви розв’язали свою… єм, проблему, — його щоки зачервоніли, а погляд потупився.

Снейп не відповів одразу. Він, дивлячись на Гаррі, як і завжди відчував незвичну легкість у своєму серці. Злитися на нього він не міг. Все, що йому хотілося, це наблизитись до цього хлопця, сказати що нічого не змінилося, що саме для нього він приймає зілля, які мали б фактично омолодити його, покращити роботу магії в тілі, нарешті стати неймовірно привабливим для інших. Але згадавши чим скінчилася його відвертість раніше, він просто поцікавився:

— Що тобі потрібно?

— Завтра я поїду у відрядження, якщо бути точнішим, до Ліону, тому мені потрібен стандартний набір, вже сьогодні ввечері.

— Ти міг передати це через Візлі, як і минулого разу, — спокійно зауважив Северус, — так навіщо прийшов особисто?

Хлопець злегка усміхнувся.

— Просто побачити вас і подякувати за те, що допомогли з зіллям для Стіва. Я думав, що вже не побачу друга.

Такий погляд хлопця було складно витримати, тому зіллєвар прочистив горло і швидко відповів:

— Не варто, я дав тобі обіцянку, і я її стримаю. Стосовно ж ліків, до завтрашнього ранку, я надішлю тобі свіжу порцію і базовий набір, тому можеш йти! — він розвернувся і зайняв місце за столом, вткнувшись в свій записник, демонструючи, що розмова закінчена.

— І все ж, я хочу, щоб ви знали, ми дуже цінуємо вашу допомогу, — мовив аврор і не отримавши ні слова, ні погляду у відповідь, пішов геть.

Як тільки двері закрилися, зіллєвар зло відкинув записник і знов поринув у неприємний спогад.

«Чорт би побрав Поттера, з його щенячою вдячністю і нелогічністю поведінки».

Тієї ночі, чоловік відчував себе знову безпорадним. Звинувачення у співучасті в нападі на міністра вдарили по ньому боляче, особливо тому, що зілля зловмисників було його авторським. Він сидів за столом, знову переглядаючи документи, з яких не було ніякої користі. І його розум не міг заспокоїтися аж до моменту засідання. І саме в той момент, коли все виглядало найбільш безнадійно для нього, підтримка Гаррі стала тим рятівним ланцюгом, що врятував його від найгіршого. Снейп був впевнений, що Поттер без вагань стане на бік своїх старих друзів, бо ж це був Гаррі, а не він. Проте, коли настав час, той не просто захистив його — він відстояв його честь. Він переконав усіх, що звинувачення не мають під собою жодних підстав. Зіллєвар міг відчути на собі занепокоєні погляди всіх присутніх, коли хлопець, хоча й з нервозністю, намагався пояснити важливість його роботи.

Після засідання чоловік відчував себе виснаженим, і навіть гарячі очі хлопця, які дивилися з полегшенням, не могли заспокоїти. Вони вийшли разом, але розмова була холодною, повною напруження. Северус відчував, що не міг залишити цього без уваги. Його серце билося швидше, і він відчував незвичний внутрішній хаос. Він не хотів зруйнувати хороше відношення до себе, але потребував чіткої відповіді, тому коли вони потрапили до потаємного коридору Міністерства, чоловік не витримав.

— Чому ти знову мене підтримав, Гаррі? — спитав він, не намагаючись приховати напругу в голосі.

Хлопець, мовби трохи здивований, зупинився і зустрів погляд чорноокого. Його вираз обличчя був сумним, але водночас і спокійним.

— Це не має значення, — відповів він. — Я розумію, що ти не той, ким тебе вважають. І я не можу просто мовчати, коли я бачу, як тебе несправедливо звинувачують.

Снейп зітхнув, не знаючи, як далі поводитися. Його серце билося швидше. Щось у тому, як Гаррі говорив, як він дивився на нього, було таким… тривожним.

— Це не більше, ніж моє звичайне життя, Поттер, я просто від цього відвик — відповів він з легким сарказмом, але це більше звучало як зізнання. — Ти не зобов’язаний так себе вести. Ти не маєш ніякого інтересу в тому, щоб мене захищати.

Гаррі опустив погляд, і Северус, наче немов автоматично, наблизився до нього. Вони були близько, занадто близько, і в цій тиші, в мертвій тиші нічного Міністерства, він не міг зупинитися.

— Можливо, я просто… не можу тебе ігнорувати, — сказав Гаррі, голос його був тихим і несподівано м’яким. — Іноді ти намагаєшся показати себе таким, яким не є. А я бачив тебе справжнього, я був поруч, коли ти так хотів отримати шанс на звичайне життя, як я міг залишити все так. І тепер, коли ти знову тут, як я можу не звертати на тебе уваги?

Снейп стояв перед ним, намагаючись зібрати свої думки, але його розум вже був заповнений тільки однією. Поттер, такий відвертий, такий чутливий, з усіма своїми уявленнями про світ — і тут, знову перед ним, йому було важко знайти слова, щоб пояснити йому.

— Ти не розумієш, Гаррі, — з тихим болем сказав він. — Як важко бути таким, як я.

Відразу зрозумівши, що його слова надто особисті, він нахмурився, але вже було пізно. Між ними виникла тиша, і в тому повітрі, в тому місці, де більше нічого не залишалося, чоловік зрозумів, що йому важко зупинитися.

— Поттер, я… — його голос перервався, але серце билося, мовби готове вистрибнути з грудей. — Я не буду приховувати це. Ти для мене… більше, ніж просто колишній учень або той, хто приніс нам перемогу. Ти… ти змінив усе. Ти змінив мене. І буде краще, якщо ти перестанеш так опікати мене, для самого ж тебе. Я не можу вічно маскувати своє відношення до тебе.

Аврор глибоко вдихнув, і його очі зустріли занепокоєний погляд Северуса. Вони стояли так, мовби щось важливе намагалося прорватися крізь усі їхні захисні бар’єри. Гаррі, вагаючись, не відповів одразу.

— Я не певен, що правильно зрозумів, що ти відчуваєш, але… я тобі не відповім тим самим, — сказав він тихо, намагаючись бути м’яким, але рішучим. — Це не те, чого я хотів би. Але я розумію, що це… важко.

Зіллєвар, хоча і відчув біль від цього, зрозумів, що не міг вимагати більше. Він зробив крок назад, відвертаючись, звісно було б наївно очікувати іншого результату, але це не робило ситуацію менш болючою.

— Ти правий, Поттер, — відповів він, знову натягуючи свій спокійний вираз обличчя. — Вважай моє зізнання помилкою, але постарайся триматися подалі, хоча б інколи.

Гаррі злегка кивнув і пішов, залишаючи чоловіка з його думками. І тепер він, прокручуючи в голові цей спогад, не міг зрозуміти, навіщо хлопець знову шукає зустрічей з ним.

Якби то не було, а він вимушений був взятися за роботу, якщо бажає, щоб той мав змогу і далі порушувати його душевний спокій в перервах між безрозсудними намаганнями геройствувати далі на благо Міністерства.