Фанфіки українською мовою

    VIKTOR PETRENKO

    Фанфіки 1
    Розділи 6
    Слова 7.7 K
    Коментарі 0
    Читання 38 хвилин38 m
    • Обкладинка Частина третя | “Знаєш мене краще, ніж моя мама…”
      від VIKTOR PETRENKO Кілька днів минуло з того моменту, як Ілля востаннє відвідав кав’ярню. Вітя відчував себе якось порожньо без його щоденних візитів. Серце стискалося від думки, що, можливо, Ілля образився на нього, але згодом Вітя згадав, що Ілля має готуватись до змагань . Одного дня до кав’ярні…
    • Обкладинка Частина п’ята | Танго душ
      від VIKTOR PETRENKO ...їхні губи стикнулися в м'якому, вологому дотику. Спочатку поцілунок був легким і ніжним, як пелюстка троянди, що торкається шкіри. Але з кожною миттю він ставав все більш палким і наполегливим. Ілля поглибив поцілунок, віддаючи всього себе в цьому процесі, викликаючи у киянина…
    • Обкладинка Частина шоста | Заповітне “Так”
      від VIKTOR PETRENKO Голубки стояли на порозі нової ери, не в змозі повірити в те, що сталося. Ілля та Вітя, два серця, що об’єдналися в єдине ціле. Ще недавно їхні почуття були таємницею, а тепер вони відкрито дивилися один одному в очі, відчуваючи незбагненну радість та хвилювання. Спочатку,…
    • Обкладинка Частина перша | 8:15
      від VIKTOR PETRENKO Вітя стояв за барною стійкою, його рухи були відточені до автоматизму. Кожне зернятко кави, кожна крапля молока потрапляла на своє місце, створюючи справжній шедевр. Раптом двері відчинились, і в кав'ярню увійшов він – Ілля Ковтун. Вітя відразу його впізнав. Красивий, спортивний,…
    • Обкладинка Частина друга | Між рядками
      від VIKTOR PETRENKO Одного прохолодного вечора, коли кав’ярня вже готувалася закритися, двері знову відчинились. Вітя підвів очі, які ледь бачили від втоми бодай щось, і побачив знайому фігуру. Ілля стояв на порозі, трохи здивований, що заклад ще працює. – О, Вітя, не очікував тебе тут побачити так…
    • Обкладинка Частина четверта | Нове замовлення
      від VIKTOR PETRENKO Літо непомітно підходило до кінця. Золотисте листя почало вкривати тротуари, а вечори стали прохолоднішими. Вітя стояв біля вікна кав’ярні і спостерігав за тим, як люди поспішають своїми справами. Йому так не вистачало звичного галасу, сміху та, звісно ж, Іллі. Останнім часом…
    Note